А ви коли-небудь йшли додому в бахілах?

Я постійно вибігаю на вулицю в бахілах! Вічно кудись поспішаю. Біжимо з синочком по алеї. Назустріч - чоловік середніх років. Комплімент він мені відважив просто карколомний: "Вам так підходять до очей ці блакитні бахіли!" Я, звичайно, подякувала. Тут же сіла на найближчу лавку, стягнувши з себе цей блакитний розвівається на вітрі кошмар з сяючою в районі каблука диріщу.

У мене було, вийшла з лікарні, спустилася в метро, ​​стаю така з гордо піднятою головою (ділова ковбаса) дивлюся, що то все шупчутся і іржуть, підходить до мене бабулька і каже:

-Дівчина, а ви бахіли не забули зняти?: D

Ходили якось втрьох в дет. поліклініку: я, чоловік і донька. Коли звільнилися, чоловік першим пішов в машину, щоб трохи її прогріти. Сідаю в машину, дивлюся, а чоловік сидить весь такий діловий, пошту в ноутбуці перевіряє, а сині мішечки-то зняти і забув. Я вирішила не говорити, думаю, коли-ж помітить? Він нас додому підвіз, а сам на роботу так і відправився. Правда я хвилин через десять все-таки пошкодувала його, подзвонила, сказала щоб зняв.

Так сто раз було - я терпіти не можу лікарні і відлітаю звідти кулею, які там бахіли - я і одягнутися-то толком іноді забуваю))

А пару раз спеціально йшла в бахілах до автобуса - була бридка погода, сніжна сльота, а я начепила з ранку замшеві чоботи, не розрахувала трохи. Мені їх було шкода, і я потопала прямо в бахілах. Народу було взагалі все одно - ніхто нічого не сказав і косо не дивився.

Бувало, що виходила з лікарні в бахілах і якийсь час дефілювала так по вулиці. Але додому ні разу так не дійшла! Весь час хтось жалісливий зупинить і на ноги пальчиком покаже!

Я виходив кілька разів з лікарні в бахілах. Але додому в них не їздив.