Михалков виступає проти вільного трактування класики – Ваше ставлення?

Незважаючи на те, що я не завжди згодна з Михалковим, але в даному випадку він має рацію на всі 100%.

Михалкову видніше - він ці страшні сни бачив на власні очі, напевно.

Я про них лише читала. Наприклад, про одну театральній постановці "Євгенія Онєгіна" (Або двох, вже не пам'ятаю). І, звичайно, відразу згадала про "одруження", Яку Остап з Кісою дивилися в театрі Колумба

Я зрозуміла, що нинішні Подколесин співтовариші нічим не гірше тодішніх. І сучасні театральні (і кіно) режисери - напевно, нащадки тих

І вони бадьоро продовжують справу своїх батьків.

Згадаймо і акробатичні етюди з цієї вистави

Чим нинішні Пчілки з Вінні Пухом гірше? Теж сучасне прочитання. До речі, якби автору Вінні показали, йому б сподобалося?

І взагалі, якщо вже тверк - танець, то чому сучасне прочитання Євгенія Онєгіна - страшний сон?

Можливо, Н. С. Михалков мав на увазі саме екранізації, але тоді добре б приклади озвучити. Що його так злякало?

Абсолютно згодна. Буває приходиш в театр на класику, та ще й дитину прихопиш з собою, а там від цієї класики тільки натяки залишилися, та ще й декорацій немає, або чого доброго всіх роздягнуть. Річ у тім вони, в сенсі режисер, так бачать. А я заплатила гроші і прийшла на класику подивитися, якщо переробили, так потрудіться повідомити про те, що за мотивами, так би мовити. Я б і не пішла наприклад. Те ж саме і твориться зараз і в кіно ...

А ще найприкріше, коли дитині кажеш, це мовляв дуже гарне класичний твір, треба тобі обов'язково подивитися, а там раптом таке, що вибачте до перегляду категорично не рекомендується.

Ніяк. Михалков - непоганий актор, посередній режисер і великий пройдисвіт, його думка з питань культури мене мало цікавить.

По-моєму, він сам лукавить. Що залишилося від Буніна у нього в "сонячному ударі"? Назва?

Вільне поводження з класикою і навмисне осквернення, перекручення всього змісту твору, яке написав автор, тим більше померлий, а, отже, жодним чином вже і не який може заступитися-то за своє дітище, різні речі. І це сам Михалков як режисер розуміє прекрасно. можна зняти "за мотивами", Можна дослівно і через підрядник екранізувати, можна змістити акценти, підкресливши цим своє особистісне ставлення і розуміння авторського задуму.

Для мене, наприклад, найголовнішим персонажем, найтрагічнішим, відданим усіма улюбленими їм жінками, одиноким страшно є Костянтин Треплєв в " Чайці", Що не Зарічна-чайка, а він і тільки він.

Якби я ставила виставу або знімала фільм, то, ймовірно, мізансцени якимось чином поставила б інакше. Але наділяти персонажів зовсім їм не властивими вчинками, тим більше аморальними, впустити в той час модну в нашому еротику та інше, що вимагають пересиченість або невігластво - це злочинно по відношенню до культури взагалі, а по відношенню до авторів просто хамство недоучок, які вважають себе сучасними творцями-інтерпретаторами.

Мова про це.

Втім, все вже давно сказано.

Михалков, звичайно, ж прав. Кожна пора має свою екзотику, свою насиченість, не треба минуле осучаснювати, як стало модно останнім часом. Уявіть Ахілла, що грає в костюмі від Армані, це хіба приємно? Треба у всьому мати норму, не переборщувати, класика повинна бути класикою у всьому, навіть у зовнішньому його відображенні в сучасному театрі.