Справа в тому, що до нас прийшов східний варіант християнства - візантійський. Князь Володимир і вибрав його за красу богослужіння, пишність оздоблення храмів, шат духовенства. Це вражало уяву віруючих, було як би прообразом раю. У такому вигляді зовнішня форма дійшла і до нас. Тому, коли починаються обговорення годинника патріарха, це виглядає дивно. Патріарх і повинен "ходити в золоті".
Інше питання, що деякі священики надмірно використовують своє становище. Але, людина віруюча в цьому навряд чи побачить проблему. Своєю душею займатися треба, а не ближнього засуджувати. А вже прав священик чи ні, це його питання. Вірніше питання порятунку його душі. До речі, якщо Ви подивіться на ікону, яка зображує страшний суд, то в перших рядах грішників побачите саме священиків, так само, як і в рядах праведників. З тих, кому багато дано, більше і спитається.
А бессеребрянніков серед священиків Ви теж можете знайти чимало. Ось хоча б серед найвідоміших: покійний митрополит Іоанн. Природно, жив він у покоях, для митрополитів і призначених. Чи не сам вибирав - по сану належить. А від його тодішнього іподиякона я чула, що отець Іоанн застукали за тим, що спав на підлозі. На докори застукали, зніяковіло відповідав, що аж надто ліжко шикарна, куди вже йому, грішному, на такий спати! Він на ній і заснути то не зможе. Я, звичайно, вільно викладаю (хай вибачить мені отець Іоанн). Але це я про його скромності і смиренності. Можна б довго перераховувати імена священиків, а можна просто прочитати книгу Архімандрита Тихона "Несвяті святі". Чудова річ, з гумором написана, легко читається.
В загальному, "не судіть, і не судимі будете"!
Залишити відповідь