Особисто за моїми спостереженнями. Коли я вітала ось так без розбору всіх знайомих чоловіків (ненавмисно, просто тому, що разом працювали або просто випадково побачилися), то ті хто не служив в армії мало не ображалися - брали сухо привітання і коментували " Ну я взагалі то не служив". А як ніби у нього на лобі написано - служив він чи ні.
Для себе я вирішила більше їх взагалі не вітати - не приємно, коли у відповідь на знак уваги ось таку заяву.
Раз свято називається "День захисника Вітчизни" - Значить і будемо вітати захисників, а точніше тих хто служив. А взагалі - це особиста справа кожного. Знак уваги - не більше того-не так вже й важко виявити. Найважче, коли у відповідь тобі кажуть " Я не захисник, даремно ви мене вітаєте". Тактовність ще ні кого не калічила дорогі чоловіки, так що приймайте привітання з чоловічим достоїнством і терпінням. Уявіть, якщо ми на 8 березня будемо вам жбурляти квіти, подаровані вами, з криками " Занадто квіточки мляві і дешеві".
Якщо ще згадати той факт, що в школах прийнято вітати хлопчиків (вони ж ще й не служили в армії), то зрозуміло вітати чоловіка 23 лютого варто. Ми ж не можемо перед привітанням питати у кожного " Служив чи ні?".
Якось так давно вже склалося, що 8 березня вважається жіночим святом, а 23 февраля-чоловічим.
І не важливо, служив чоловік в армії або не служив.
Завжди вітали навіть школярів. А вже тим більше, якщо мова йде про колег по роботі, то звідки знати, служив чоловік в армії чи ні.
І чому він не може стати захисником Вітчизни в скрутну для країни хвилину, хто знає?
Я вважаю, що привітати треба, нічого поганого в цьому немає. Чи не з жіночим же святом привітання в кінці кінців.
Залишити відповідь