Бути “чорною вдовою” в нашому суспільстві-це вирок?

Думаю, що в сучасному суспільстві це взагалі не проблема. Особливо в умовах міста (навіть якщо і невеликого).

У селищах і селах, де людей поменше і де всі один одного знають можуть ще піти чутки, розмови про псування. Тобто по суті раніше це було більшою проблемою: і людей було менше, і віра в псування та інше була сильнішою.

Зараз же про своє особисте життя можна просто нікому не розповідати. Ну, вдова, і що. Не обов'язково комусь знати більше. Я вважаю що це і без зайвих обговорень важка доля.

Десь жінки самі винні, наприклад, якщо подобаються їй все життя "погані хлопці", То прикро, але не дивно дізнаватися що один спився, другий мав явні проблеми з психікою і в підсумку скоїв суїцид, третього вбили такі ж небезпечні друзі і т.д. Це не тому що у неї таке призначення і не "поруч з нею все вмирають", А вона сама вибрірала не тих.

Якщо ж це результат хвороб або дійсно нещасних випадків, то без підтримки тут ніяк. Але все ж це просто збіг.

Думаю, треба вчасно проаналізувати своє життя і не ставити на собі хрест, знайти в собі сили пережити це і відпустити ситуацію, тому як якщо сама жінка вірить в те, що з нею ніхто не затримується, то так і буде, самонавіювання це річ сильніше міфічних псування. Подібний вирок може жінка і сама собі поставити.