Його придумали зовсім не давно.
Розмовляти з роботами це реальність чи все таки ... що?
Його придумали зовсім не давно.
Розмовляти з роботами це реальність чи все таки ... що?
Не знаю, спробував уявити собі спілкування з пластмасовою говорить лялькою ... чомусь секс з надувною гумовою жінкою на розум прийшов. Я не розумію, навіщо мастурбувати цієї потворою, якщо можна просто рукою?
Ось точно те ж саме і тут. Накреслити мені питати щось у ляльки, якщо я можу запитати це (хоч пальцями через клавіатуру, хоч голосом через мікрофон) у гугла в планшеті або комп'ютері? Навіщо мені це смішне посередництво?
Однак, якщо я чогось не розумію - це не означає, що це нікому не потрібно.
Цілком можливо, що самотні люди будуть раді такому ерзац-спілкування, такого штучного співрозмовника. Адже грає ж хтось з такими ж пластмасовими роботами-собачками.
Чесно кажучи я не багато побоююсь роботів і вважаю, що в майбутньому треба обмежити нас і особливо наших дітей від подібних спілкувань з Пепера. Спілкуватися треба в живу з реальними людьми, а залізяки повинні просто допомагати нам в повсякденному житті.
Якщо чесно, то ні до чого. Разговарівть з предметами, як мені здається, не є ознака нормальності. Хоча народ і з телевізором розмовляє, і з комп'ютером. Краще з котом говорити, той хоч перебивати не буде.
Залишити відповідь