Іду з роботи додому, не важливо в який час доби, а сусідський пес завжди зустрічає з радістю і ласкою, поглажу його, по граю і додому, і він додому. А у вас багато таких історій?)))
У якийсь проміжок часу-багато.
Одна собака, велика, дог, з хвостом, вічно замотаним лейкопластиром, бо радісно бив з усіх предметів меблів, зустрічаючи з роботи.
Одна кішечка, яка велично випливала в передпокій, почувши метушню в коридорі і поблажливо дивлячись на збожеволілого від радості пса.
Один котик, котори був боягуз, тому лише визирав з-за дверей з цікавою мордочкою і питанням в очах: "А смачненьке щось принесла?"
Ну, звичайно, я завжди приносила якийсь гостинчик для моїх улюбленців. І це було маленьке свято.
Ну хто ще може так щиро радіти приходу господарів, як не наші улюблені тварини!
А зараз мій дорослий кіт зустрічає мене один. Але, зате він безпомилково сповіщає про прихід чоловіка ще до того, як той натисне кнопки домофону.
Про так-)))) Моя Пуська (кішечка метісочка) лежить завжди під дверима так, що я намагаюся акуратно її відкривати, щоб не придавити і не защемить її 🙂 І коли вона мене бачить вона (ну, це моя вина що навчив її цього) підіймається по холоші (я вже завагався все затягування перетягувати наізнаку якщо чесно) і далі вгору до мене на плече і починає підлещуватися, муркотіти, намагатися мене поцілувати :-))))) Вааще то я дуже радий цьому, що мене ось так ось зустрічають, тільки ось завагався затяжки виправляти :-)))))
у домашніх тварин найбільша радість, це коли господарі приходять додому. Вони дуже сумують за своїм домочадцям. Приходиш додому, а вони зустрічають вже у ліфта гучним радісним гавкотом, відразу настрій поліпшується, втома проходить, коли дивишся на їхні щасливі мордочки. Собака починає стрибати, намагатися лизнути в обличчя, а кішка забирається в сумку і дивиться, що там є смачненького. Коли у нас жила морська свинка, вона завжди повискувала, прикольно так, ми сміялися, а собака бігала навколо і голосно гавкав. Стільки позитивних емоцій приносять ці тварини, стільки радості, не розумію, як деякі люди їх не люблять.
Мій Малюк (пес) завжди мене зустрічає, куди б я не ходила, навіть коли на 5 хвилин в магазин відійшла, він все одно мене віддано чекає і радісно зустрічає, виляючи хвостом і посміхаючись. А коли ми всі йдемо з дому, він десь на півгодини взагалі в транс впадає, горює бідний, що всі пішли, а його не взяли, та й ще й одного будинку залишили))
Риська мене завжди і проводжає, і зустрічає. Коли йду - заздалегідь застрибує на підвіконня, щоб проводити поглядом на вулиці. А коли приходжу (неважливо, скільки була відсутня) - вона вже біля дверей. А влітку, коли вікна відкриті, заздалегідь з третього поверху нявкає "Привіт, прийшла, нарешті! Я тебе бачу. І де ти тільки пропадала так довго! Біжи швидше додому!". І це нявкання супроводжує весь мій підйом по сходах))). Ну і ..."друзі зустрічаються знову"!
Мене мій кіт завжди проводжає до дверей і завжди зустрічає. Причому, зустрічає дуже бурхливо - стрибає, лащиться біля ніг, нявкає. Завжди думаю - жерти хоче. Насиплю корму, а він на мене дивиться: "Ти чо, мати?" Тоді я його на руки беру і притискаю до себе. Він задоволений мурчит. У такі хвилини я думаю - добре, хоч йому потрібна на цьому світі.
А мене майже кожен день, коли я додому приходжу зустрічає кіт мій, сідає і дивиться на мене, на сумку поглядає, п'ять хвилин за мною десь ходить, а потім заспокоюється.
Залишити відповідь