Були. Самий кардинальний - розставання з коханою людиною, з яким прожили разом 11 років. Ця подія не тільки багато чому мене навчило, а й змусило повністю переглянути своє життя, проаналізувати допущені помилки. Змінилося не тільки ставлення до людей, а й до самої себе. Мені вдалося позбутися від комплексів, які заважали жити. І, нарешті, я зустріла людину, яку я не просто люблю, а з яким по-справжньому щаслива. І зараз я вдячна долі, за той переломний момент - його варто було пережити, щоб стати краще і щасливіше.
Так! Якраз недавно думала про це. Жили ми з батьками в сонячному Криму. Доволі довго. І раптом батько їде працювати на північ Тюменської області - він нафтовик за професією. І мене з собою забирає. А на півночі люди зовсім інші, та й життя далека від кримської благодаті. Квартиру в Сімферополі поміняли на Тюмень. І стала я сибірячка.
Часто думаю, а як би склалося моє життя, якби залишилася в Криму (і як виявилося ще й в іншій державі). Краще? Гірше? Одне ясно: зовсім по-іншому!
У мене була дуже дружна сім'я. Особливо я була близька з татом. Він в усьому допомагав мені і давав мудрі поради. Моє життя кардинально змінилася, коли тато помер. Минуло багато років, а мені його дуже не вистачає.
Залишити відповідь