Мені здається кожна людина індивідуальна. Ось коли сиджу вдома реально хочу спати з 13 до 16, і так завжди. Коли працюю приходжу з роботи, їм і знову сплю, прокидаюся щось роблю і знову сплю. Не уявляю якби довелося працювати до 6.
Дотримувалася, приблизно 1 рік. Відбилося на мені так: тільки й думаєш про цей режим дня, не дає розслабитися психічно. Помічала в собі озлобленість до людей через те, що вони живуть по іншому режиму. Поступово відійшла від нього, але до сих пір встаю о 7 ранку, хоча хочеться повалятися хоча б до 8. Можна дотримуватися, але сильно не зациклюватися. Після всіх цих практик, вважаю, що головне отримувати задоволення від життя!
Виходить, що у нас дотримується цей режим як би примусово: дитина у мене "жайворонок", Сам засинає рано (6 - 7 год. Вечора) і прокидається відповідно (4 - 5 ч. Ранку), ну і я разом з ним прокидаюся ледве-ледве. Поки позначається тільки на дуже частому бажанні поспати протягом дня, ноо я цього робити не люблю (бо особисто мені потім ще важче розгойдатися), тому в цілому втома накопичується. Триває це приблизно півроку, може бути, організму більше часу потрібно, щоб звикнути))
Залишити відповідь