Ходили з сином перед проводами на кладовищі забратися. Повернулися додому. Німецька вівчарка сина пропустила, а на мене загавкав не своїм голосом і боялася підійти. Насилу вдалося її покликати, так вона повзла на череві і описалась. Так до вечора цуралася і дивилася з побоюванням, а на наступний день все стало на свої місця.
Через кілька місяців історія повторилася, тільки без кладовища і зовсім з іншим собакою. На роботі добре знайома собака у якій я в друзях. І ось як то все сталося аналогічно. Забилася під контейнер і істерично мене обгавківала. І знову ж таки, на наступний день знову друзі.
І що це за така чортівня? Може причепилася якась сутність?
Собак люблю, агресії не проявляю.
Залишити відповідь