Та ні, скоріше, Ердоган зараз виступає для НАТО, як загострення застарілого геморою. Те, що Ердоган проводить таку політику проти Росії (чого найбільш яскраве підтвердження - збитий над сирійською територією російський бомбардувальник), то, що Туреччина замішана у співпраці з бандитами ІГІЛ / Даіши - це ніяк не може характеризувати її позитивно. НАТО все ж намагається тримати міну миротворця, а не агресора. І такі випади Туреччини змушені прикривати, оскільки це їх союзник.
Черговий приклад подвійних стандартів. НАТО займає позицію стороннього спостерігача - не дає своїх оцінок діям Ердогана, але і не засуджує відкрито. І це вже про все говорить.
Але збивши російський бомбардувальник, Ердоган створив проблему для союзників по НАТО. Так би мовити, репутацію цієї військової організації "підмочив", Показавши, що може робити все, що захоче, не радячись з союзниками і не піклуючись про цю саму репутації. Ненадійний це партнер, Туреччина. У всіх відношеннях.
Підтримує. Про людське око, на словах, не дуже, і навіть засуджує. Але на ділі підтримує.
"Це сучий син, але це наш сучий син". Поки П. працює проти Росії і в інтересах НАТО підтримка йому забезпечена.
А заривається він адже теж до певної межі.
Залишити відповідь