Вічно добрій людині можна перестати робити добрі справи або безоплатне дарування добра повинно бути нескінченним? Зайва доброта це погано? Коли потрібно бути добрим а коли ні?
Вічно добрій людині можна перестати робити добрі справи або безоплатне дарування добра повинно бути нескінченним? Зайва доброта це погано? Коли потрібно бути добрим а коли ні?
А згадайте фільм "Зелена миля", Де Джон Каффа говорить про кукурудзяному хлібі.
"А це я, мабуть, залишу собі".
Робити добро можна, но-з розумом. Щоб не використовували доброту.
Хоч і нескінченно, але-помірно. І-таємно. І, як в Біблії-Вам воздасться явно.
Людина, яка звикла робити добро-не роблячи його потім мучиться совістю. Це як наркотик.
Зробив добру справу-мозок виробив дозу дофаміну. Приємно.
І є привід поважати себе. Ще один привід, один з багатьох, але-його потім буде не вистачати.
Я не претендую на роль світового Добра.
Але, почавши робити добро безоплатно-зупинитися важко. І зовсім вже черствіти душею не хочеться.
Одного разу купив дітям в відділення обллікарні телек з відиком, та дисків. І до сих пір пам'ятаю.
З тих пір з друзями допомагаємо іноді людям, які потрапили в біду.
Тому що і мені свого часу допомагали.
Безоплатно.
Хтось радою, хтось грошима.
Свого часу знайомий, коли мені треба було їхати-простягнув мені пачку доларів зі словами:
"Віддаси, коли зможеш. А не зможеш-мені Аллах віддасть."
І це теж досі пам'ятаю, хоч і віддав. Уже його вдові.
Роби добро-і кидай його в воду ...
Я вважаю, що бути добрим це в дуже добре. Доброті не повинно бути межі, але тільки якщо це не шкодить комусь або самій людині. Так, доброта теж може шкодить! Якщо Вам хтось хоче нашкодити (адже не всі такі добрі, як Ви), то потрібно вміти розлютитися і захистити себе. Але краще, як можна частіше, бути добрим!)
Напевно швидше за все так, а то просто ми не з можемо вижити в цьому світі. Адже користуючись нашою добротою, котрі не просто нахабніють. Ласкаво може приносити і шкоду і напевно все повинно бути в міру. Хоча хочеться бути добрим, злоби вже дуже багато.
Залишити відповідь