Чи важко вам вибачитися перед дитиною?

Ні не важко. Всі ми помиляємося, а дитина як-би ні в чому не винен - ​​спочатку заручник ситуації, з цього вибачення для дитини подвійно цінно. І безумовно діти це позитивно приймають, а раз так - то і сам радий. Перед дитиною так чи інакше необхідно вибачаться, не тільки заради зміцнення відносин, а й дати приклад того що вибачаться - потрібно, це нормально. Будь-яка людина може зробити дурість, за яку буде соромно. Але не потрібно бояться визнати це і варто вибачитися перед тими, хто доріг. Пройде час, і дитина сама буде вибачаться за свої вчинки, замість того щоб всіляко приховувати це і постійно тримати в собі тягар сорому. Це хороший підхід для вміння аналізувати свої вчинки і відповідати за них.

Єдине, всьому є розумна міра. Ніколи в цій справі не варто переступати таку грань, коли авторитет дорослого падає в очах дитини, він розуміє що сподівається більше нема на кого - це не просто шкідливо, але і небезпечно для розвитку дитини. Вибачення повинні бути цілком конкретними, за конкретні вчинки, але не за самого себе в цілому.

У мене своїх дітей немає, але оскільки я їх шалено люблю часто і досить тісно спілкувалася з чужими дітьми.

Випадки вибачення перед дитиною траплялися і я не вважаю це для себе приниженням оскільки бачила, що діти це завжди цінували.

Всього найкращого!

Якщо дійсно винен перед дитиною, вибачитися перед ним дуже навіть потрібно і ніяких труднощів тут немає.

Все залежить від самої ситуації.

Якщо я розумію, що образила дитини (не важливо свого або чужого) без приводу. З'ясую ситуації і обов'язково вибачусь. І мені абсолютно не складно.

Але, іноді діти самі бувають винні. Наприклад образили дитину, наговорили на кого-то з дітей або обмовили дорослого. Правда розкриється. А ось провчити дитини варто. У цьому випадку після роз'яснювальної дитина сам повинен усвідомити і попросити вибачення.

На емоціях, буває, перегинають палицю, можу і наговорити зайвого. Емоції вщухають, якщо розумію, що була не права, то не складно вибачитись. Але вибачення у нас обопільні, обговорюємо ситуацію, з'ясовуємо, як потрібно було вчинити, сказати, зробити.

Мені не важко вибачатися перед дитиною. Це спілкування, це життя, без помилок не буває.

Мені не важко вибачитися, і я завжди це роблю, якщо була неправа. При цьому завжди промовляю, в чому саме була неправа, яку помилку зробила, і чому перепрошую. Дитина, в свою чергу, розуміє, чому і в яких випадках необхідно вибачатися, і теж робить це.

Якщо я відчуваю що я переборщила з лайкою і я не права, мене починає гложіт совість, тоді я обов'язково вибачусь перед малюком.

Звичайно вибачатися потрібно, особисто мені це зовсім не складно, тим більше якщо я дійсно не має рації або роблю щось не так.