Війна це зло. Війна це горе. Але як ще можна захистити культуру, мову та історію народу?
Звідки інформація про більшість? Статистику ніхто не веде.
Ми, жителі Східної України, не схвалюємо політику Росії. Жменька людей, яка збирається під міськрадами великих міст і розмахує прапорами - це всього лише крапля в морі Східної України, люди, яким нема чим зайнятися.
Створюється враження, що ми всі - однодумці, але це - не так. Цю жменьку регулярно транслюють по всіх каналах, як українським, російським, так і закордонним. Але більшість жителів просто не мають можливості вийти і висловити свою думку. Ми як працювали так і працюємо на благо своє і нашої держави, нам необхідно годувати свої сім'ї, дітей та батьків.
Ви можете собі дозволити все кинути і стояти на площі? Ми - ні, а ці люди - можуть, вони все одно не мають роботи, просто не звикли працювати, але вміють голосно кричати, так чи варто на них рівнятися?
Махати прапором - легко, а ось зробити щось дійсно важливе для України - складно. Наприклад, згорнути прапори і розійтися по домівках, шукати для себе роботу і, таким чином, зробити внесок у підняття економіки України.
До речі, на нашу мову, історію і культуру ніхто не зазіхає. Ми говорили по-російськи до прийняття закону про мови, будемо говорити по-російськи і після його відміни. У чому таке обмеження?
Залишити відповідь