Чому в сучасних фільмах стільки пафосу?

Зараз театральні училище поставили на потік артистів, не піклуючись про їх професійному рівні. Якщо дивитися серіали з новоспеченими акторами, то диву даєшся, як режисер і сценарист пропустили гру цих недоучок. А куди поділися кінокритики? . Згадайте великого режисера минулого століття Станіславського і Немі

Сидоровичу Данченко з його знаменитими словами ,, НЕ ВІРЮ ,, .Що б зняти сцену він проганяв артистів по 10 - 20 разів одну й ту ж саму сцену. Якщо згадати фільми з СРСР, то розумієш рівень гри, вони вживалися в фільм і проігравалі її як власну. Багато потім довго відходили від ролі.

Немирович Данченко!

Станіславський!

Вони заслужено увічнені! Залишаться в століттях, як великі режисери!

Влада зрозуміла, що сенс держави не в добуванні грошей за всяку ціну, а в згуртованості суспільства та державної (народної) ідеї, що сприяє об'єднанню суспільства.

Період збагачення відсунув на задній план єдність і роздробив, а не об'єднав.

Тепер треба гарячково згуртувати суспільство, що б уникнути саморозпаду. Від сюди і поспіх, і пафос, і награність акторів.

Раніше актори вірили в ідеї держави, а тепер просто роблять "бабло". За щирість їм не платять, та й ціну щирості ні хто не знає.

Перебір пафосу - це перша ознака непрофесіоналізму або бездарності. Наприклад, хто обертався в газетній журналістиці, той знає, що надмірно пафосно пишуть три типи журналістів: початківці, провінційні і бездарні. В інших сферах, в кінематографі, наприклад, все точно так же. За радянських часів були досвідчені режисери та актори з класичною школою. І відбір не була через ліжко і не по блату. А тепер все вирішується набагато простіше.

Сенс, мабуть, у величезній різниці суспільства нашого і того часу. Подивіться на сучасну молодь, яка толком нічим не цікавиться. Вони не знають самого банального часом. Вони не знають дати початку Великої Вітчизняної війни. Можливо завдяки цьому пафосу, намагаються зацікавити молоде покоління, щоб вони хоч щось знали.