Тому що ми не чекаємо від них якихось підступів. Вважаємо що вони завжди будуть на нашій сторно, так само будуть допомагати, але не завжди буває так. Вони часом і зраджують і також підводять наші очікування. Тому що це рідні люди і покладаємо ми на них більше ніж на інших і чекаємо більшого також ніж від інших. Тому і боляче і важко прощати.
Прощати взагалі кого - то дуже важко. Але вчитися прощати потрібно, особливо близьких нам людей. Близьких набагато важче прощати по тій простій причині, що ми до них ставимося інакше. Коли що - то зробить стороння людина то це прикро, але можна і забути або ж перестати спілкуватися взагалі з цією людиною. А ось коли подібне відбувається з близькою людиною, то це дуже ранить, від цього стає дуже боляче. Ми не знаємо, як нам бути, адже ми так довіряємо і хочемо щоб він завжди був поруч.
Завжди важко прощати особливо близьких (які для нас генетично найближчі і вірні друзі) чому не рідних. Тому сама незначна образа з боку близьких для нас ставати трагедією. Людство так влаштовано, що без образ і радостей в загальному фоні не може жити. Якраз враховуючи і оцінюючи загальний середньо статичний фон потрібно робити висновки і навчитися прощати в першу чергу рідних і близьких.
Та не прощати потрібно, а розуміти. Тоді все одно хоч стороння людина, хоч близький. Адже так закладено в природі, що кожен сам за себе. І насправді нам ніхто нічого не винен. Тому не варто дивуватися вчинкам, на які саме ВИ не розраховували. Адже це ваш вигаданий образ в голові і він на жаль не сходиться з реальною людиною.
тому що ви до них необ'єктивні ...
вам здається що вони ПОВИННІ БУТИ Такі як вам хочеться а вони насправді трохи інші, вони думають і відчувають по-іншому ...
від цього і виникає образа
а ви все одно-вибачте їх
потоиу що крім них ви нікому не потрібні ...
Тому, що найглибші рани отримує людина найчастіше саме від близьких.
Залишити відповідь