Чому всі слов'яни, в тому числі, чехи, словаки, поляки, білоруси та українці, розуміють різноманітні діалекти слов'янських мов без перекладачів, і тільки одні росіяни їх не розуміють - їм здаються незрозумілими навіть мови Братских Народів, Білорусі та України.
Цікаво ваша думка чому так відбувається?
Я з вами не зовсім згодна. Моя подруга їздила до Польщі, до Кракова. У кафе, щоб зробити замовлення, довелося говорити англійською. Благо, вона за професією перекладач і володіє мовою відмінно. Але суть в тому, що ні російська мова, ні український поляки не зрозуміли.
Так що там далеко ходити! Коли я вчилася в інституті, в групі були дівчатка з різних областей України. І половина говорила такою дикої суміші російського і українського, що знаючи обидві мови, я їх з працею розуміла.
З "братніми" народами відповідь проста - українці і білоруси білінгви (вони знають 2 мови, тому українець спілкуючись з білорусом, кожен на своїй рідній мові, підсвідомо використовують лексику третьої мови, мозок людини при зустрічі незнайомого слова намагається знайти аналогію в російській мові, тому можна сказати що у слов'ян білінгвів лексичний запас в 2 рази більше ніж у російських монолінгвов.
До цього ще можна додати що спільних рис у українською та білоруською мовами більше, ніж в російській, незважаючи на міф про єдиний давньоруській мові єдиної давньоруської народності, російський якраз тяжіє до болгарської, так як великий пласт лексики в ньому запозичений зі старослов'янської (болгарського) мови.
Можна ще додати психологічний момент, російські іноді сприймають український або білоруську мову як смішний (понівечений російський).
Якщо цікаво гляньте на список Сводеша для слов'янських мов, цей список слів створений для порівняння спорідненості мов, список складається з стійких слів не схильних до впливу ззовні.
Не знаю, як у нинішньої молоді. Але в моєму дитинстві до нас частенько приїздила тітка українка. Я її чудово розумів. А потім іноді весь клас реготав, коли я біля дошки українські слівця вживав. Траплялися мені книжки на болгарською та польською мовою. Чи не з нальоту, але я цілком їх читав і навіть розумів.
З білорусами теж зустрічався. Коли вони між собою говорили по-своєму, я все розумів. Але, що цікаво, якщо я їм чистою російською намагався щось пояснити або запитати, часто натрапляв не щось на кшталт "Моя твоя не розумій."
Можливо, так вони хитрували.
Але все одно, не все так однозначно.
А то, як що, так відразу російські ...
Я працював з сербами, ми прекрасно розуміли один одного. Моя бабуся казала на суміші української та польської, - я також розумів її без проблем (ми жили в різних містах). Ще простіше з болгарською мовою, там самому "тупому" туристу не потрібен перекладач, щоб порозумітися з місцевими жителями. По роботі також зустрічався з відрядженими чехами, до вечора за вечерею ми розмовляли, як ніби земляки.
Мені здається, що Ваш питання надумане і штучний, Ви, як би, намагаєтеся нав'язати певну думку. Що стосується українського, то в ньому стільки польських (та інших) запозичень, що говорити про нього, як про самостійне мовою навіть не дуже-то і хочеться. Між іншим український все більше і більше "йде" від слов'янської мовної групи, за останні два десятиліття в ньому з'явилися ТИСЯЧІ неологізмом, вигаданих буквально "з голови". А ще цей новий українську мову перекручують латинізмами (ймовірно для того, щоб довести, що Вергілій писав українською). Чого тільки варта модне слівце МАПА (географічна карта). Такого слова немає ні в одному слов'янською мовою.
Все дуже просто. Існування єдиного родоначальника для цих мов оскаржити не можна. Був прамова, був він на одній території. Але народи, які ми сьогодні називаємо слов'янами, поступово йшли з цієї області та розселялися в інших районах. Там вони наповнювали свою мову словами мов жили в нових місцях народів, мова змінювався, втрачав ознаки єдиного слов'янського мови. Зв'язок між народами і племенами губилися, що теж призводило до втрати загальних ознак спільної мови. Племена, які стали носіями російської мови, пішли далеко від колишніх місць проживання, їх мова змінився більшою мірою, а решта змогли зберегти слов'янську основу в більшій мірі. Простий приклад, назви місяців у російській мові латинські, і ми не розуміємо їх назви на старому мовою, а українці і словаки розуміють. Між іншим, за часів Богдана Хмельницького та Івана Грозного росіяни й українці розуміли один одного без проблем. Спробуйте щось зрозуміти з церковного мови, а ця мова колись був єдиним для росіян, білорусів та українців.
Ми слов'яни, а не слов'яни.
З питання. Дивне спостереження, однако. Слов'янські мови схожі. Тому нам, слов'янам, простіше зрозуміти один одного, ніж, наприклад, російському кельта. Народи, які живуть поруч не запросто, але досить легко розуміють мову один одного. Можливо, що слов'яни, які живуть на різних кінцях ареалу розселення слов'ян (наприклад, російські і чехи) дуже погано розуміють один одного, але все-таки розуміють. Чомусь пояснив Вл50. Наші мови однієї групи.
Російська мова постійно модернізувався і змінювався робиться це і до цього дня. А ті слов'янські мови, про які ви говорите збереглися в більш первозданному вигляді. Я була кілька місяців в Польщі, Чехії і Словаччини і розуміла практично всі. Але я списую це на те, що в дитинстві дід розмовляв зі мною українською. А потім, в початкових класах нам викладали старорусский мову або це був церковно слов'янську ... не пам'ятаю (не знаю правда навіщо). Тому, часто, в свідомості раптом спливали слова і їх значення, хоча я зовсім не разговарію на цих мовах, навіть українською.
Ті хто постарше розуміють - це пов'язано з тим, що раніше було більше спілкування з різними народностями. Але після розвалу Союзу все розбіглися по своїх нірках, а без живого спілкування немає розуміння. Та й в українській мові більше близьких за змістом слів з чехами і словаками.
Тому що іншим слов'янам доводилося існувати в умовах реального багатомовності. Навіть всередині сім'ї. А росіян так багато, що вони можуть існувати самі по собі. Слухати свою радіоточку. І вважати самих себе панами.
Залишити відповідь