Я сама втомилася від агресії, яку створюють люди, від людей, які намагаються щось довести, а в підсумку, вони не розуміють що твориться насправді.
Таке враження, що багато людей, просто дивляться на гру, яка йде в інтернеті, таке враження, що ми зараз не живемо, а беремо участь в якійсь грі, якою керує хтось, а ми просто пішаки в цій грі.
Але якщо подивитися у вікно, то можна добре побачити, що ж це не гра, це життя, реальне життя. Через деяких політиків страждає народ, і ми намагаємося довести що один президент хороший, а другий поганий.
Та ні, все залежить від нас самих, від людей. Ніхто не змусить людину вбити іншого заради грошей, все залежить від нас самих.
Якщо ми нічого не захочемо робити, то нічого не буде. Якщо Ми не захочемо йти на роботу, від цього світ не стоятиме на місці, якщо ми не захочемо заради грошей робити зло, то зло, нас теж ніхто не змусить робити.
Якщо у деяких людей перед очима гроші, то заради грошей ці люди зроблять все, зроблять все що хочуть, навіть напишуть красиву і розмальовану брехня, якою просто не існує в реальному світі.
Іноді хочеться, щоб люди думали своїми мізками, а не якийсь черговий казці, яку придумали для того, щоб комусь було вигідно.
А ви вірте, вірте, адже в брехню простіше повірити ніж в гірку але правду.
Багато людей згадують історію, і починають ділити території, приєднувати і від'єднувати у кожної країни шматочок землі і говорити "це наше".
Та ні, це вже давно не наше.
Історія, це минуле, а ми живемо в реальному світі, ми живемо тут і зараз.
Історія створена для того, щоб ми іноді знали своє походження, а не бігли в сусідні міста і ставили таблички "Це моє".
А якщо я народилася в Африці, мені що, бігти до Африканського народу і кричати "Віддайте мені мою землю".
Я не маю права на цю землю, я не маю права як Наполеон забирати і відбирати землі у простого народу, а тим більше відбирати життя, заради своєї вигоди, заради землі.
Так, війна робить людей злими, ми віримо чуткам, а не очам, адже щоб повірити очам, нам потрібно для цього щось зробити, а не сидіти в м'якому кріслі і пити черговий келих вина або пиво.
В цьому і відповідь. Все життя люди вірили пліткам, і розносили їх перебільшуючи, додаючи свою розповідь, оздоблювали реальність і змішували з красивими картинками.
Війна робить людей жорстокими і злими, ми замість того, щоб вислухати людину, просто накидаємося на нього і доводимо протилежне, ми не слухаємо поклик серця, ми не чуємо як по клавіатурі стукають сльози, адже нам просто до цього немає діла, нам потрібно написати гидоти у відповідь і зробити так, щоб людині було в сто разів болючіше ніж є насправді.
Як боляче бачити, що світ перевернувся з ніг на голову.
Таке враження, що люди забуває що вони народжені людьми, і в людях повинно бути людське серце, хоча б на половину прикрашено добротою, а не злобою, негативом і поганим думками про інші народи.
Я не один раз стикалася з негативом, і мені боляче, мені боляче, що братні народи не розуміють один одного і починають цькувати різними плітками, починають слухати не своє серце, а інформацію зчитану з Злого, підступного інтернету. Таке враження, що на Землю прийшов Бог Арей, і ми його не бачимо, ми просто робимо так, як хоче він.
Зараз багатьом людям немає діла до чужих проблем, ми не будемо допомагати, якщо нас попросять про допомогу, багато людей пройдуть повз, якщо бабуся буде просити гроші або шматок хліба.
Я сьогодні була в однієї бабусі, допомагала їй по дому, купила за свої гроші продукти, Ви знаєте, бачити у неї сльози на очах, це було жахливо.
Вона плакала не з приводу сина, якого немає в живих, плакала бо війна.
Вона народилася в 30-х роках, і вона знає що таке війна, вона знає як це втрачати рідних на війні, вона плакала, тому що люди не розуміють що роблять.
Адже битися через шматок землі, і при цьому вбивати людей, що може бути страшніше в нашому світі.
Багато людей втрачають голови заради своєї вигоди, втрачають голови, коли пропонують великі гроші, і заради цих брудних грошей потрібно йти і проливати кров.
Світ трохи зійшов сума. Замість того, щоб мирно жити і радіти життю, ми сидимо і зі страхом чекаємо, що буде далі.
Як же хочеться, щоб був мир, мир і дружба з усіма народами, а то, що твориться в Україні, було просто страшним сном, а після того, як відкриєш очі, на вулиці прекрасна погода, на вулиці граються і сміються діти, і немає ніякої війни, немає зла, зради, і брехні.
Але це казка, моя казка, можливо колись ця казка стане реальністю.
Вірте очам, вірте своєму серцю, а не брехливим чуткам.
Удачі Всім, любові, мирного неба над головою і великого щастя. Успіхів і розуміння.
Залишити відповідь