Хто кого дурить?

У мене є знайомий. Ми працюємо разом і смію вважати, є друзями, тому що якщо щось трапляється, мій знайомий завжди запропонує свою допомогу. Зідзвонюємося не щотижня, але кілька разів на місяць точно. Вітаємо один одного зі святами, даруємо подарунки. Чи треба говорити, що він одружений? Так. Думаю, це важливий нюанс в моєму питанні. Хтось скаже, що саме цей факт є основним, але мій знайомий в розмові зі мною неодноразово занижував значимість свого шлюбу. Неодноразово ми з ним вели розмови на тему сім'ї / відносин і шлюбу, він розповідав, як важко жити з людиною, яка стала зовсім чужим. Життя так склалося, що інтереси розійшлися просто кардинально. Я вставала на бік його дружини. Просто по-жіночому розуміючи її. АЛЕ! Ніхто, ні він сам, ні його оточення навіть не підозрюють, що я люблю його давно і сильно. Про любов не кажу. Проте ВІД НЬОГО я кілька разів чула слова, з яких розуміла - у нього теж є до мене почуття. Це триває вже 2 роки. Іноді стає просто нестерпно. Розумію, що зізнатися - це зруйнувати сім'ю. Тому мовчу. Хотіла поміняти роботу, але хто ж при здоровому розумі, тим більше в наш непростий час відмовиться від хорошої роботи? А вона у мене хороша)) Може бути і пройшло б все давно, та тільки мій знайомий ні-ні, а підкине в "загасаючий вогонь почуттів" дровець. І ось я задаюся питанням - а чи правильно я поступаю? Хто кого дурить? Я його? А може бути себе?