Знаю і ДІЗНАЮСЯ - це дві великі різниці)
Я теоретично знаю, хто в мене в сусідах
Але дізнатися на вулиці я їх не здатний
Часто дивуюся що якийсь чол їде зі мною на один поверх - виявляється сусід))
І саме прикольне, що з 4х квартир на майданчику - у двох живуть родичі
У нас в сусідній квартирі - батьки невістки - як вони там обзиваються - сват і сваха?
ну її маму я ще може на вулиці дізнаюся, ми досить часто спілкуємося
А ось її батька, я хронічно не впізнаю
Мені правда до нього діла немає, але він ображається)
дивний такий
Я от не ображаюся якщо він мене не впізнає))
Решту я не знаю і це чудово
Як говорила одна моя знайома
І це - один поверх
В іншому будинку я досить часто НЕ дізнаюся нашу старшу за під'їзд, поки вона мене не покличе)
А решта до мене не лізуть, бо самі мене не знають
Разом з 88 (22етажа) квартир і приблизно 400 чоловік - ну максимум 5х можу дізнатися в обличчя))
Та й то з прив'язки до під'їзду
Це в моєму, четвертому під'їзді
У 1-2-3 - НІКОГО НЕ ЗНАЮ
Ну а як - 3 * 88 = 264 квартир і приблизно 1000 чоловік народу))
В МЕТРО - я НІКОГО з них не впізнаю, це вже точно))
Те ж саме коли приїжджаю до мами
Я там не живу років 20
НІКОГО не знаю ВЗАГАЛІ)))
Щось останнім часом я стала частенько міняти місця проживання ... але познайомитися з сусідами все одно встигаю) Принаймні, з більшістю.
Це й не дивно: я майже кожен день гуляю з дитиною у дворі, разом з іншими матусями та бабусями, а більш підходящого приводу для невимушеної бесіди і знайомства, складно придумати.
А ось з сусідами мами все не так просто. Там приватний сектор, старі мешканці потихеньку роз'їжджаються, а нових за високими парканами не видно і не чутно. І від цього навіть трохи сумно. Коли я була маленькою, всі один одного знали, бігали один до одного за якимись дрібницями, збиралися разом на свята ... цього тепер не вистачає.
Я своїх сусідів всіх навіть на прізвище знаю ... правда у нас будинок два поверхи з восьми квартир складається ... тому якось "гріх" не знати...
Але насправді краще б деяких з них я взагалі не знала б і на своєму шляху не зустрічала ...
Наприклад взяти сусідів зверху: п'ють, сваряться, ведуть аморальний спосіб життя, від них постійний шум ... а ще й частенько затоплюють ... ось недавно вже встигли ... а попереду ще опалювальний сезон ...
Ще сусіди поруч, взагалі з дивацтвами ... в квартирі порожньо, крім ще доісторичних залізних ліжок, тумбочки і шифоньєра, нічого немає ... телевізора немає ... килимів немає ... стелю і стіни побілені і все ... у чоловіка з головою щось не в порядку, іноді загострення починається, ось тоді потрібно боятися ... але слава богу він якось більше до моєї сусідки зверху домагається (то ножичком, то пістолетом пневматичним) ...
Ось такі можуть бути сусіди!
Я завжди знаю своїх сусідів. Зараз я живу тимчасово в квартирі зі свекрами. З нормальними адекватними сусідами спілкуюся, а з іншими не маю бажання. Незабаром ми переїдемо в свою нову квартиру і ось тут вже я буду щільно знайомитися з сусідами 🙂 Коли заселялася в свою попередню квартиру і побачила відчинені двері у нових сусідів відразу зайшла і познайомилася і в підсумку ми дуже здружилися хоч і різниця у віці була дуже велика . Я завжди за добрі відносини і тому починаю будувати їх відразу до того, як почалися якісь чутки, плітки, шепотіння.
1,5 роки тому я змінила квартиру. Будинок 5-поверховий, з 3 під'їздами. В 1 під'їзді на поверсі 3 квартири, по 2-м - 2 квартири, в 3-му - по 4 квартири. Я живу в 2-му під'їзді, піді мною розташовується міське товариство інвалідів, вхід до них з іншого боку будинку.
Я знаю своїх сусідів, але їх квартирантів - не всіх.
З інших під'їздів знаю тільки тих, хто любить собак. У мене собака, і коли ми з нею гуляємо, то до нас підходять сусіди. З 1-го під'їзду я знаю одну сім'ю, з 3 4 сім'ї.
А ми на знімній квартирі - але я вже своїх сусідів по коридору знаю. У нас зазвичай або палять один одного знають якщо в під'їзді курять, або з малюком якщо ходиш гуляти, то звичайно вся увага звертають, а якщо ти студент, або працює з ранку до пізнього вечора і весь час поспішаєш біжиш кудись, то і на сусідів уваги не звертаєш, так як часу немає. У кращому випадку вітаєшся зі всіма, кого побачиш в під'їзді. Та й то не завжди у нас так прийнято, чомусь.
Живемо в величезному 10-ти поверховому будинку і багатьох сусідів знаємо і по іменах і вітаємося.
Це нормально і так і повинно бути. Вважаю, що в наш час сумбуру і суєти, люди часто втрачають людську подобу.
Треба залишатися людьми і мати розуміння того, хто і де живе, як звуть.
Знаю. Деяких навіть по імені-по батькові. У ліфті вітаємося, посміхаємося.
А ось одну знати не бажаю, достаалаа нескінченними проханнями. Здорова баба, а все їй допоможи та принеси. Вся рідня від неї втекла, виблискуючи п'ятами. А ми сусіди, нам нікуди не дітися.
У старих будинках багато хто знає один одного, особливо якщо це люди у віці. Я живу в п'ятиповерхівці, побудованої в 70-х роках. Не так часто сусіди змінюються, тому всі один одного знають, за винятком знову переїхали.
Якщо приїжджаю в гості до рідної домівки, який квартира. Те знаю багатьох. Так як народилася і виросла там, і багато сусідів ще залишилися.
А там, де живу зараз, знаю тільки наочно. Іноді і на вулиці можу дізнатися.
Залишити відповідь