За рідкісним винятком цілком нормально жили, навіть пишалися перемогою і анітрохи не переживали. Той же Дантес завжди дивувався, коли його звинувачували в смерті Пушкіна, мовляв, якби я його не вбив, він убив би мене. Дуель розглядалася не як вбивство, а як чесний бій, участь в якому для дворянина почесно. Багато дуеліровалі неодноразово. Страждання Онєгіна через загибель Ленського - нетипова поведінка.
Я думаю спокійно жили не страждаючи докорами сумління, адже вони жили згідно з правилами тих років.
Залишити відповідь