Дочка у мене чуйна, товариська. Але нерідко я бачу, що вона десь витає думками. Розмовляєш з нею, щось намагаєшся донести, а вона як за склом. Лаюся іноді на неї за неуважність або непослух. Реакція вражаюча: дивиться в очі, посміхнеться, підійде, по голові погладить, як маленьку, ніби заспокоює і все. Порадьте, як же мені достукатися до неї?
Залишити відповідь