Життя гра, а люди в ній актори. Ось цілком вираз. Тому, що всі люди грають свою роль, позитивну і негативну. Саме суспільство нав'язав нам ці ролі. Наприклад бути ввічливим, навіть якщо тобі не подобається людина, ти зображаєш ввічливість. Ми також приймаємо рішення від яких наше життя, як в грі, може привести до того чи іншого результату. Життя пише нам сценарій, який ми розігруємо за своїми стандартами і правилами.
Я атеїст і я вважаю своє життя грою бо вона, у мене одна і після смерті нічого не буде.
Тобто що не живи все одно, помреш і нічого для тебе не буде потім. Закінчувати гру не варто, так як гра створена для розваги, як наше життя, ми повинні радіти кожному дню, радувати себе і своїх близьких, отримувати задоволення від розмов і т.д.
У будь-якому випадку ми помремо, хто як розпорядиться впливає тільки від людини, хтось допоможе людству в вилікування раку, хтось врятує тисячі життів людей, хтось віддасть життя богу, а я буду радіти кожному дню проведеному зі своєю сім'єю і моїми оточуючими людьми.
А хіба ви не граєте, не так на діваєте маску і посміхаєтеся, коли хочеться послати куди подалі, нехай хоч на роботі, в метро або в магазині. А ми посміхаємося, вибачаємося і мовчимо. Життя це сцена і все грають, тільки ось ролі у всіх різні і не завжди позитивні.
Особисто я вірю, що життя у нас не одна - є так би мовити різні рівні, на новий рівень приходиш вже з багажем (кармою), певним характером. Правила гри (заповіді) створює Всесвіт, матриця, Бог - можна називати по-різному.
Та тільки тому що не повернеш життя все буде по правилом. КАк і в грі як не грайся все одно за правилами і в житті що не верти все одно помреш. Як то так, але думка чисто моє, у всіх думка різний.
Залишити відповідь