Звичайна процедура. Кожна політична партія, яка перебуває в парламенті, висуває свого кандидата. Іноді єдиного, іноді відразу декількох. Потім починається передвиборна кампанія і агітація: преса і буклети в наметах і домашніх поштових скриньках. У нас "рулять" ще й пайки. Голоси багатьох пенсіонерів можна купити кілограмом гречки і літром соняшникової олії.
Потім настає день виборів. Виборці приходять з паспортами на ділянки за місцем прописки, беруть бюлетені і голосують в кабінках для голосування. Потім кидають свої анонімні бюлетені в спеціальну урну.
У великих містах вибір мера складається з двох турів. До другого туру виходить 2 кандидата, які набрали найбільшу кількість голосів. Потім проходять ще одні вибори, після чого виборча комісія веде ручний підрахунок голосів. Фіксує його в електронній системі і передає в центральну виборчу комісію (ЦВК). Завдання ЦВК - порахувати кількість голосів по всіх округах. Інше питання, кАк вони це роблять.
Це в теорії. А на практиці не вистачить символів, щоб описати всі методи фальсифікації і важелі тиску на електорат.
Залишити відповідь