Ніхто не знає чому
Я ніколи не бачив бога
Ніхто не знає тому
Що летіти до нього нам дуже довго
Ніхто не знат чому
Тут небо блакитного кольору
Ніхто не знає тому
Що всі хочуть дочекатися літа
Ніхто не знає чому
Я цей вірш зараз пишу
А все напевно тому ...
Я це завтра вам скажу
Ніхто не знає чому
Того вечора вітер завивав
Зносячи з дерев він листя
Під ноги подорожнім кидав
Ніч розчиняла тишу
У мерехтінні виблискували фар
Ніхто не знає чому
Але в ліхтарях світло вщухав
У ніч занурившись спав бульвар
В мовчанні рідкісних повз осіб
У чиїхось серцях горів пожежа
А в чиїхось лід сторінок порожніх
Ніхто не знає чому
Я тут була зовсім одна
І знаєш, я їм не скажу
Я їх зрозуміти хочу спершу
Ніхто не знає чому
Втекла з очей моїх сльоза
І знаєш, я їм не скажу
У них лише ілюзія жива
Ніхто не знає чому
Швидше за смерть ніж життя мила
Але це я переживу!
Дізнаються все що я сильна ...
І хто не знав мене зовсім
І ті хто знав мене чуть чуть
Чи знайдуть чимало грізних тим
Але так мене і не зрозуміють ...
Ніхто не знає чому
Ти засумувала біля віконця,
І волосся твоє в диму,
Начебто життя вся понарошку ...
Ти посміхнися, - я під вікном,
Прийшов до тебе дихаючи лише щастям,
Нехай ощасливити твій будинок,
Забудуться дощ і негода ...
Ніхто не знає чому,
Навіщо, за що, коли, по-скільки?
А все напевно тому,
Що навіть я не знаю стільки!
Залишити відповідь