Занепокоєння. Аби нічого не сталося. Це головне. І не треба після повернення чоловіка (дружини) додому накидатися на нього (неї) з істериками і скандалами, це викликає абсолютно протилежний ефект, тому як після цього йому (їй) вже просто не хочеться йти додому.
Ну, взагалі, якщо врахувати той факт, що крім основної роботи мій чоловік підробляє ще на кількох, пізно приходити додому для нього звична справа. Звичайно, хотілося б, щоб було інакше - нормований графік, вихідні - але в сучасних умовах на одну зарплату важко прожити і прогодувати дітей. Тому до затримок я давно звикла. Але якщо він надто довго затримується, зазвичай дзвонить і попереджає. Буває, звичайно, і таке, що не встиг подзвонити або забув, або просто телефон розрядиться. Намагаюся не нервувати, але занепокоєння все одно присутній - хіба мало що. Сама намагаюся не надзвонювати, але якщо сильно навалюється тривога, тоді дзвоню. У будь-якому випадку, лягти і заснути все одно не виходить, поки він не повернеться додому. Тому укладаю дітей і намагаюся чимось себе зайняти безшумним (іноді як раз і цей сайт буває до речі), щоб не накручувати страшними думками голову.
Можу сказати, що поки немає такої проблеми, щоб мені відразу лізли думки про те, що він мені зраджує або гуляє з друзями. Тим більше, що якщо він збирається зустрітися з друзями, він мене завжди попереджає. Просто з його завантаженими графіками роботи такі зустрічі доводиться планувати за тиждень, і його друзі про це знають. Відповідно, і я про це завжди знаю заздалегідь. Занепокоєння, звичайно, є, так як після посиденьки йому все одно добиратися додому, часто - з пересадками, але ревнощів поки начебто немає. Тим більше, що він цим ніби й не зловживає.
У звичайний день приблизно до дев'ятої години вечора взагалі ніяких думок не виникає - домашні турботи і діти не дають замислюватися, а ось після дев'яти, якщо він ще не повернувся, все-таки мимоволі починаєш нервувати. З іншого боку, напевно, було б гірше, якби він сидів біля мене цілими днями, і при цьому нічого не заробляв. Я таке бачила у своїх подруг і знайомих: чоловік завжди «під контролем», але сім'ю тягнути змушена дружина. Не дуже приємна перспектива, на мій погляд, особливо в сім'ї з дітьми.
У нас в сім'ї прийнято дзвонити і попереджати про можливу затримку. Якщо не дзвонить-подзвоню сама, не матиме зламану. Зазвичай так буває, коли чоловік вийшов в магазин, зустрів знайомих, і що називається, зачепився мовами. Якщо затримується на роботі допізна, то сам дзвонить і просить під'їхати за ним на машині, що я і роблю, так як дістатися пізно ввечері з роботи, йому проблематично через відсутність громадського транспорту в цей час.
У мене вседа думки нехороші і бажання обдзвонювати лікарні. Мій прям любитель, вийде за молоком і на годину, ще й телефон заглючить і недоступний. Збираюся, виходжу шукати і зустрічаю. А він там ще й в тортовий за тортом сходив купив. А я ось, до речі, ніколи не затримуюся. А якщо і було пару раз, він і не помічав. Байдужа 🙁
Нічого не думаю, чоловік дорослий, сам впорається. Хоча, якщо вийшов в магазин і сам немає, подзвоню, все-таки поруч вокзал і різні маргінали через це.
Але я домоглася того, щоб дзвонив, якщо затримується. У моїй родині це було прийнято, щоб нікого не хвилювати, в родині колишнього, мабуть, немає, ось і довелося пояснювати.
У чоловіка така робота, що можуть попросити затриматися, зарплата відрядна і заробити зайву гріш завжди погоджується. Так що затримки на роботі для мене не новина, якщо він затримується, я в першу чергу думаю про те, що з'явилася додаткова робота і не турбуюся.
Що частіше відбувається з людиною, про те в першу чергу і думаєш. Якщо може запити з ким-небудь, думаєш - запив. Якщо потрапляє в неприємності, переживаєш і обдзвонюєш лікарні з поліцейськими дільницями. Якщо трудоголік, дзвониш на роботу. Від людини залежить.
Я відразу думаю або що щось трапилося, або зустрівся з друзями. Друзі йому дзвонять часто і постійно просять допомогти або просто зустрітися. А боюся, тому що малолі дтп або гопники пристали. У нас в місті таке частенько трапляється.
У мене виникають думки - чи не сталося чого в дорозі, хоча зазвичай чоловік мені завжди передзвонює і попереджає. Та й затримується вкрай рідко. Після роботи одразу додому, а пробок у нас в місті немає 🙂
Їду зустрічати милу на машині! Як же вона одна буде добиратися до будинку по темряві-то? Заодно і обстановку на місці оцінити можна;)
Залишити відповідь