Часто спостерігаю за дітьми і задаю собі одне питання:"Куди люди, протягом життя, дівають ось цю дитячу щирість і безпосередність". Виходить ось як: діти народжуються відкритими і чесними створіннями, але розумні дорослі починають їх вивчати. "Так не можна","то не можна", "що люди скажуть"і т.д., загалом, якщо перефразувати - "НЕ потурай своїм бажанням і не будь собою". А потім ці раніше щасливі щирі дітки виростають закомплексованими затюкали особистостями. Чи потрібні такі жертви?
Куди дівається щирість і безпосередність?
+2 +/-
Відповідей: 2
0 +/-
Найкраща відповідь
Люди просто стикаються з навколишньою дійсністю. Доросла людина розуміє, що неможливо прожити спокійне життя і не збрехати ні разу. Свої емоції люди теж приховують, так як погана жалість безглузда. Людина повинна втрачати безпосередність з віком, так як він себе покаже не з кращого боку. Знаю жінку, яка в свої 40 років може взяти - і ляпнути чиюсь таємницю. І кому потрібна така несредственность? Треба жити за принципом жмві сам і не заважай іншим. А людина сама, не розуміючи того, заважає іншим. Жити треба вміти. Деякі навіть в старості не можуть навчитися.
0 +/-
Діти дуже рано виявляють свій характер. У два роки на обличчі явно проступають емоції. Можна помітити щиру образу, лють, всерозуміння. Згодом одні риси характеру починають переважати над іншими. Дорослі ходять на роботу, діти ходять грати. Ходять грати, щоб навчитися жити в дорослому стані, якщо можна так висловитися. І вони не такі щасливі як здається. У дитячому садку такі баталії відбуваються. Б'ються за свою річ вже в 3 три роки. Тому бажання не ділитися з іншим може привести до вбивства. не можна потурати всім своїм бажанням
Залишити відповідь