Цю думку актуально для слабких ненадійних чоловіків, які бояться відповідальності і того, що їм фінансово доведеться тягнути "чужого" дитини. Але моя думка така: любиш жінку - полюбиш і її дитини. У нас в СНД батьки-одинаки чомусь вважаються мало не "героями". У той час, як мати, яка виховує дитину сама - в порядку речей. Її ще і придумують різні бридкі епітети: "з доважком", "з баластом", "мати-одна нічка" і т.д.
Почасти, винна держава. У тих же Штатах одинока мати отримує на дитину таку допомогу, яка допомагає їй з дитиною жити, ні в чому не потребуючи. Там в порядку речей одруження чоловіки на матері трьох дітей. Чоловік заздалегідь знає, що утримання дітей забезпечить держава.
Від розлучень і розставань ніхто не застрахований. Люди також щодня вмирають. І якщо жінка з тієї чи іншої причини залишилася без чоловіка, вона заслуговує на щастя не менше. Тим більше, у неї є перевага. Чоловік може апріорі побачити, яка вона мати і як буде виховувати їх майбутніх спільних дітей. Одинока мати пристосована до життя, тому що вона у себе не одна. У неї є щось маленьке щастя, про яку треба піклуватися. Та й саме слово "самотня" - Не дуже доречно тут. Самотня жінка - це та, у якої взагалі нікого немає. А тут дитина. У наш час далеко не всім щастить завагітніти і народити.
І якщо чоловік не розуміє елементарного, то, вибачте, це ВІН другого сорту. Це він не здатний утримувати сім'ю з трьох осіб, він не може знайти спільну мову з дитиною, не кажучи про те, щоб прийняти і полюбити його, як рідного. Жінці, яка збирається вдруге заміж, треба бути дуже виборчої і уважно спостерігати за відносинами свого обранця з її дитиною.
Залишити відповідь