Одного разу ми в дитинстві гуляли на вулиці в селі у бабусі. Це була середина весни. Нам було по 5 років, на дворі стояли 90-е. Одягнений був хто у що. Але особливо відзначився мій друг Ігор (ми до сих пір згадуємо цю історію). У той день він прийшов у нових, визнаних вовняних штанях сірого кольору, ворс яких (до сих пір бачу ці штани) стирчав в різні боки. Але нам були нецікаві його штани. Було цікаво інше. Потайки від бабусі Ігор приніс в штанях коробок сірників! Ми сховалися за парканом і затамувавши подих дивилися, як Ігор відкриває дорогу коробочку і запалює одну сірник за одною. І в черговий раз, коли чиркнула сірник ми почули незадоволений голос сусідської бабусі: "Шо гета ви тут робіте"? Від несподіванки Ігор сіпнувся і сховав сірник за спину. Бабуся почала читати каку-то лекцію, а ми стоїмо позаду Ігоря і тут помічаємо, як вогник зі сірники перекочував йому на штани, а ті стали диміти і плавитися. Ми шепочемо: "Ігор, штани горять!". Ігор хоробро тримався, сподіваючись, що бабуся зараз піде. Але та не йшла, і коли в штанях сплавилася вся п'ята точка одна дівчинка почала плакати. Та й йому видно теж припекло. Тому Ігорьок пару раз сіпнувся, а потім побіг на середину вулиці і сіл в першу-ліпшу весняну калюжу, під здивовані вигуки бабусі. В той день в кутах стояли всі. Нам утовкмачили, що з сірниками грати не можна. Але найбільше, звичайно дісталося Ігорю. Він не тільки простояв у кутку найдовше, але і ходив в цих підгоріли штанях до самого літа, а потім ще й осінь .. Ось так.
Одного разу ми рибок в акваріумі від кішки рятували. Вилили в акваріум пляшечку чорнила. Кішка-то їх, звичайно, більше не побачила ... Але і рибок потім ховали за будинком, а акваріум носили на ринок продавати. А після на виручені рублі накупили морозива та квасу, поминки влаштовували ... висновків не зробили ніяких. Через пару тижнів ту ж кішку рятували від спеки, електробритвою стригли. Кішка-то вижила, а нам дісталося добре ... потім ми довго нікого не рятували.
Залишити відповідь