Невпевненість зазвичай сковує в ситуаціях в яких раніше не виявлявся. Це свого роду перепочинок що б оцінити ситуацію, і вибрати правильну політику поведінки. Або коли твої константи піддаються сумнівами.
Невпевненість в собі виникає через сорому, ми боїмося за кінцевий результат. Я в дитинстві спочатку соромився виходити до дошки вірші розповідати, але людина на те і є унікальним, що здатний до всього пристосовуватися. Колись на роботі в перші дні було доручення які я повинен був робити в перший раз, спочатку я подумав, а як я буду це робити, але відразу ж викинув це з голови бо в будь-якому випадку це моя робота і я повинен робити те що потрібно для результату.
Особисто мене почуття невпевненості відвідує рідко. Можна сказати, взагалі не відвідує. Помітила, що виникають сумніви часто виявляються цілком виправданими. Тобто, якщо є суттєві сумніви в чому-небудь, я вважаю за краще відмовитися від ідеї, або відкласти її реалізацію до тих пір, поки не буду переконана в успіху. Але в своїх діях я при цьому впевнена абсолютно.
Невпевненість найчастіше відчуваю коли питання стосується дитини, вседа майнула думка, а чи правильно я поступаю.
Залишити відповідь