Мова ультиматумів не для жителів Донбасу. Київські самозванці просто забули (або ніколи й не знали, не цікавилися), що на Донбасі живуть шахтарі, які щодня стикаються зі смертю, які в будь-який момент можуть опинитися під завалом, загинути від викиду метану або від несправності електричного кабелю або системи вентиляції. Шахта - це постійні ПП. Не знаю, чи є один з подземщіков, хто б відпрацював до пенсії без травм, переломів.
Ось і сьогодні у нас траур по сімом загиблим в Донецькій шахті ім. Скочинського. А були випадки, коли з життя йшли по кілька десятків людей одночасно. І це все - в мирний час, щодня, завжди. На роботу - як у бій.
Тепер подумайте, чи можуть такі люди боятися кого-небудь або чого-небудь, якщо смерті в очі вони дивляться кожен день? І вже тим більше - клоунів з нашого парламенту?
А, хіба, є у протестуючих інші варіанти. Розійшовшись, вони собі підпишуть, далеко, що не мирне
співіснування з великою кількістю різномастих гілок київської влади, всіма методами намагається легітимізувати (і миттям, і катанням, і чим доведеться). Зараз все бачать наочну
ілюстрацію фрази, - найшла коса на камінь.
Залишити відповідь