Що робити, якщо дитина ні з ким не залишається, крім мами?

Донечка маленька ще, і їй критично важливо бачити найдорожчої людини в житті - маму. Скільки говорилося про нитку, яка вплітає матір і дитину, і деякі діти буває дуже тонко відчувають цю нитку, прям буквально. Адже буває, що малюк абсолютно спокійно може залишатися з ким-небудь будинку (племяшка якраз з таких), а хтось в крик, сльози, істерики, аж до підняття температури (це вже власний такі канделябри закочував).

В силу роботи не завжди можу перебувати поруч (тільки напевно останній місяць вийшло так, що майже роботою не завантажений і присвячую все 24 години) і боролися ми з ним в такий спосіб:

У перші дні покликали бабусю, яка разом з дитиною грала в бу-бу, показувала сценки про вовка і зайчика, я була поруч і брала участь у всьому, на другий день відлучалася на півгодинки, на третій втекла на пару годин на роботу, а бабуся все театральні вистави вигадувала, співала пісеньки (взагалі мама свята і з великим терпінням мені дісталася). З нею почав сидіти без проблем. Так що можна порадити:

• щоб людину, з яким плануєте залишити свій скарб дитина сприйняв як ігровий процес: Можна пограти всім разом, будиночки побудувати, кубики залишати, головне, щоб потрапити на одну хвилю з карапузом і він просто не буде відволікатися поруч мама чи ні, так як буде поглинений веселим для себе заняттям.
• По-друге, перші дні, краще побути втрьох, щоб малятко сприймала це нормою.
• Не менш важливо, щоб людина, яка буде сидіти з дитиною (хоч бабуся, хоч няня) повністю знав всі звички дитини і хоча б якийсь час не розцінював це як порожній каприз: хоче з соскою спати - будь ласка, покачати перед сном - немає проблем. Таким чином малюк просто не виб'ється з звичної зони комфорту і не буде зайвих сліз.

Як би не було банально, але дитину треба просто подружити з тим, хто з ним сидить. Адже незнайома (або знайома, тут це не головне) тітка - це одне, все одно ж - не мама, а ось вже свій особистий друг - це справа інша. У мого з бабусею стільки таємних-прітайних секретів, що н завжди чекає. коли ж вона прийде, щоб нову таємницю розповісти 🙂

Для дитини одного року це нормальна поведінка. Дітям дуже потрібна мама. Адже саме вона для малюка цілий світ. А коли вона йде він відчуває себе самотнім і нещасним. Тому, якщо є необхідність залишати дитину з бабусею, то бабусі варто більше часу приділяти дитині - стати його кращим другом: грати з ним, годувати, міняти штанці і купати. Багато розмовляти і гуляти - проводити якомога багато часу. Коли дитина подружиться - можна буде пояснювати малюкові, що мамі потрібно сходити на роботу, а малюк залишиться з улюбленою бабусею - ось побачите, дитина погодиться відпустити маму ненадовго.

У мене був такий дитина (тепер великий дядько, якому мама зовсім не потрібна). Це звичайно, складна ситуація. Стала поступово, недовго залишати його то з подругою (дуже надійною і доброї, до того ж педіатром), з сусідкою, з співробітницею чоловіка, але на короткий час, тобто стала по-немногу привчати хлопчика до інших людей. Тільки люди ці були добре відомі і добрі по відношенню до дитини, терплячі, могли відвернути або захопити чимось. Потім ситуацію повністю і якось відразу виправили дитячі ясла і садок. В дітей зійшовся і вихователі попалися хороші.

Багато що ще і від оточуючих залежить. Ось моя ляля приблизно рівний час бувала в гостях і у моєї мами, і у свекрухи. Ось тільки з моєю мамою вона залишатися категорично відмовляється, многочасчасовие крики гарантовані. А все тому, що вона вічно голосить. "Ой, упала! Тобі ж боляче" Ти сюди не ходи, туди не біжи" і т.д. А зі свекрухою легко. Як не подзвониш, чутно малюк мій бігає сміється. Може покапризничать, якщо спати пора або поїсти, але скоро це закінчується.

Зацікавити чимось і для початку залишити з татом на годинку, подивитися на реакцію. Потім можна помітити на що дитина звертає увагу і з чим може довго грати не відволікаючись. Я особисто так робила, доньці скоро 3 рочки, а я спокійно можу її залишити з бабусею або з кимось із близьких, навіть на тиждень в село відвозила і обійшлося все без сліз навіть додому не хотіла. Не можна йти на поводу у дитини, якщо зараз робити те що дитина диктує то як тоді садок і школа?

Знайти людину, яка зможе проводити з нею більше часу. Можливо бабуся. Нехай перші дні ви побудете втрьох. Ви виходите, вона залишається з бабусею, тихесенько привчиться, що вас немає недовго. Потім час збільшувати, поступово.

По темі тут.