Подвиг самопожертви Данко був викладений в оповіданні Максима Горького "стара Ізергіль". Цей текст входив в курс шкільної програми радянського школяра. Для нас він був героєм. І зараз залишається таким.
Ми всі розуміємо, що розповідь автора іносказателен. Однак, такі Данко зустрічаються і в наш час і в усі часи зустрічалися. Жили вони не довго, проте виконували свою місію на всі сто відсотків. Імена їх здебільшого не відомі, іноді люди самі намагалися скоріше забути їхні імена і забути, щоб подібний життєвий приклад не став "заразливий" для благополучних громадян. Самопожертва заради світлого майбутнього інших людей - доля сильних Духом. Такого способу поведінки в суспільстві не зрозуміти тим, хто вважає, що життя для себе і, в крайньому випадку, заради своїх близьких - є вершина сенсу існування людини в соціумі. Для таких людей ще все попереду, і може бути не в цьому житті, але і вони підійдуть до свого Подвигу заради інших. У цей подвиг суть альтруїзму і відмінність його від егоїстичного поведінки. Якщо в стародавні часи егоїстична поведінка людини було помітно тільки його близьким і страждали від подібного егоїзму тільки самі наближені, то в наш час глобалізації егоїзм політиків (а вони колись були маленькими дітьми і не усвідомили для себе подвиг Данко) ставить світ на грань глобальних потрясінь . Сподіваюся, що люди схаменуться і така максимізація егоїзму вкаже іншим шляху виходу з глухого кута суспільних відносин, повернення до солідарності і общинним відносин, в яких над особистим буде превалювати громадські інтереси, як гарантія виживання людини, як виду.Аналогічного подвигу Данко можна віднести і подвиг Ісус Христа, прочан Святої Русі, які своїм духовним подвигом усього життя очищають енергетичну атмосферу навколо себе, переводять оточуючих на інші частоти вібрацій, всіх святих і подвижників, героїв Вітчизняної воєн, які поклали життя за своїх дружин, матерів, синів і онуків, захистивши від ворога свою Батьківщину.
На Білому Світі є такі Люди,
І в їх серцях горить Вогонь!
Вони, як Світочі, серед нас.
Своєю Любов'ю, душевної Силою,
Вони ведуть інших через перешкоди,
Чи не кинуть у важку хвилин,
А руку допомоги протягнуть!
Отже бувало, тому прикладів багато,
В історії Вітчизняної воєн -
Товаришів врятувати і здобути перемогу,
Йшли на таран, і грудьми своїми дот закривали!
У всі віки такі люди є!
Вони йдуть Шляхом Добра і Світла,
Часом і камені в них летять,
І розпинає їх натовп,
Воронами їх білими часто називають,
Що світ Душевний ставлять вище благ мирських,
І діляться з іншими всім, хоч самі і не багаті,
І молиться за всіх за нас, за душ порятунку наших,
І життя віддають і подвиг Данко повторюють!
Розповідь написана Горьким був зовсім адже невелика, а скільки сенсу в ньому приховано. І хто і що побачив в ньому багато в чому про рівень свідомості людини говорить. але "Не судіть, і не судимі будете". Кожен сам працює над собою. Палаюче Серце завжди знайде і допоможе розгорітися іскорки в іншому Серце.
Данко - мій улюблений герой. Буквально вчора взяла в бібліотеці томик Горького, щоб перечитати "стару Ізергіль". Мені спало на думку, що письменникові образ Данко навіяний біблійними роздумами, адже Альоша Пєшков навчався читати по житіям святих. Дуже правильно Дмитром-Б проведена аналогія з подвигами Христа, прочан. А я стала мимоволі згадувати про людину, вирвати серце з грудей, коли читала про Мойсея в Біблії.
Мало хто звертає увагу на ту обставину, що у Данко, в общем-то, що не бвло вибору. Маючи таке серце в грудях, він жив на світі виключно заради того, щоб в найкритичніший момент врятувати інших ціною власного життя. Пафос, звичайно, найсильніший. Н ось далі починається те, чим пройнята вся творчість Максима Горького: чи гідні люди в масі своїй такої жертви? Згадайте, що стало з Данко і його палаючим серцем, коли в них пропала потреба. Христос вважає, що не все ще втрачено. Ми з Олексієм Максимовичем сумніваємося.
Залишити відповідь