Була справа!
Давненько, правда. Бригадир виявився цілковитим хамлом. За будь-якого приводу і без оного крив матом, всіляко ображав, а то і замахувався. Чи не витримав я одного разу. Тріснув йому по пиці. І пішов з роботи. А коли через кілька днів повернувся, мене вже звільнили, та ще чорну статтю в трудовик сунули. Важко з нею було влаштовуватися на роботу.
Щось подібне сталося вже в буржуйські часи. У начальника була погана манера звільняти співробітників без пояснення причин. І точно так само прийшов якось, а секретутка, трошки навіть соромлячись, повідомила про моє звільнення. Я рвонувся до начальника, але мені повідомили, що його не буде ще тиждень і взагалі, я вже тут не працюю.
Єдино пощастило - без мене оформили "за власним бажанням". І повний розрахунок вже в конвертику валявся. Причину я з'ясував тільки через кілька років - один козел на мене настукав, коли я при ньому не занадто упереджено висловився про начальника.
Домагатися справедливості було справою безглуздим і я поперся шукати нову роботу.
Залишити відповідь