Не дивлячись на те, що співати люблю, професійною співачкою стати я ніколи не хотіла. Хоча й кажуть, що всі дівчатка мріють стати актрисами або співачками, коли виростуть. Я ось в число таких дівчаток не входила. Пам'ятаю, в школі уроки співу. Викладачем у нас був зовсім молодий чоловік - це мені зараз так здається, з висоти мого нинішнього віку)). Тоді йому років двадцять було. Він сам нас соромився, червонів і бентежився. А ми, всі дівчата в класі, були в нього по вуха закохані! І не було нам діла до всяких там распевок, ми тільки й чекали, щоб він на нас подивився). А у нього була звичка викликати співати до дошки по два-три людини. І мені вічно доводилося виходити з одним хлопчиком, якому ведмідь явно на вухо наступив. І ось я співаю, намагаюся правильно ноти виводити, а мій партнер тягне зовсім не в ту сторону)). Так голосище ще у нього гучний такий був, басовитий! Загалом дует у нас був жахливий)). Мені було завжди страшенно соромно! Потім я обурилася, що не можу співати з таким сусідом, бо він мене збиває і заглушає). І він став виконувати соло в поодинці). Ось такий був мій перший досвід публічних виступів з піснею). Може бути, десь підсвідомо і відклалося, що занадто це тонке захід - бути співачкою. І що шоу-бізнес зовсім не для мене! І, знаєте, ні крапельки не шкодую про те, що навіть не спробувала стати співачкою!
Ні. Складна робота, що вимагає великих розумових, духовних і фізичних витрат, дуже низький шанс повної компенсації витрачених зусиль, а також складний графік роботи, який заважає досягненню інших цілей, як наприклад особисте життя.
Залишити відповідь