Власний день народження – свято чи обов’язкове застілля для близьких?

Кілька років не відзначаю день народження, як якесь свято і взагалі вважаю, що день народження, це перш за все дитяче свято, ну принаймні до повноліття, потім цей день можна відзначати, тільки на круглі ювілейні дати, починаючи скажімо з 45 50 років. Що являє собою молодіжний день народження (я до речі теж молодь:)) - просто зустріч друзів проходить з поїданням вкусн6остей і випиванням спиртного, але такий день, можна в будь-який момент організувати, а скажімо зробити подарунок своєму другу або подрузі, я взагалі можу зробити спонтанно і несподівано. Особисто у мене 7 липня (д.р.) проходить в компанії з другом або подругою, максимум з двома, коли ніхто не вшановує мене, а просто обмінюємося думками, згадуємо що пройшло за рік, розмірковуємо про якісь нові плани. Це не говорить про те, що я нудний чоловік, зовсім навпаки, але для якогось особливого веселощів, я вибираю інший день.

Мені сподобалася відповідь gurkin4 [10]

Я особисто багато років в цей день взагалі не згадував, що у мене день народження, тому що було не до цього (був у відрядженнях в різних містах, проводив шкільні олімпіади). Зараз обмежуюся чаєм з дружиною і тещею, ну, ще хто з родичів прийде. Навіть у "круглі ювілейні" роки. Мені це не цікаво. Крім іншого, це не моє досягнення, щоб пишатися і якось відзначати. Ось якби я в якийсь день зробив щось, зробив якесь велике відкриття і т.п., ось такий день варто було б, по-моєму, відзначати! :)))

Що стосується мене, то мій День Народження для мене свято! Справжнє свято. Я завжди ставлюся до цієї події з оптимізмом.

І в кожен свій таке свято намагаюся зробити свято і для оточуючих як для родичів так і для друзів.

Ну і звичайно ж без застілля це святкування ніяк не обходиться!))

Коли я жила у батьків мені щороку робили День народження. Коли пішла вчиться, і працювати в іншому місті, то іноді пропускала Дні народження, тобто святкувала, але без гостей, а з людиною, який був близький.

Перший раз буду святкувати його дуже далеко від дому та родичів, але зате з чоловіком.

День народження не люблю, особливо останні роки, це нагадування про те, що роки йдуть і тому просто не переймаюсь з приводу його святкування. Якщо є бажання готую смачну вечерю і відзначаємо тільки сім'єю ніяких гостей. Взагалі в наш нелегкий час святкування вважаю зайвим і непотрібним.

А для мене день народження не більше ніж просто день коли я з'явився, ніякого особливого значення я йому не надаю, пишних застіль не влаштовую ніколи по нього, так тільки годину посидіти за столом і розійтися.

Я не люблю свій день народження. Для мене це, як у пісні, сумне свято. Роки йдуть, невесело якось. Та й застілля не люблю, так як непитущий, відраза до алкоголю.

Особисто для мене день народження не свято, а скоріше зменшення тривалості життя на черговий рік.

Для родичів застіллям це теж не назвеш.

Мій день народження лішьній раз нагадує мені про наближення старості, а святкую я його дуже рідко, немає друзів, близькі все далеко, так іноді й не згадую про нього поки не вітають по телефону.

мене насторожив союз або в вашому питанні))