Я жінка! І мені анітрохи не прикро це, а задоволена всім: тим, що можу бути примхливою, милою, звабливої, слабкою, сильною, тим, що можу любити чоловіка, тим, що природа дозволила мені виносити і народити дітей. Я жодного разу в житті не пошкодувала про те, що я жінка. Так, жінки, напевно, більш уразливі, але тільки не в цьому випадку.
Як можна не брати себе? Іноді буває цікаво випробувати чоловічі емоції, але це по настрою. Я шкодую що я жінка тільки в тому випадку коли хочу поїхати на нічну риболовлю посидіти біля вогню, випити трохи горілки. Тому що тупо однієї страшно.
Дивлячись як її налаштували батьки і суспільство, якщо вселяли що жінка - другий сорт, то напевно прикро. Я навпаки щаслива що народилася жінкою, а не чоловіком.
А мені не те що б прикро, але я була б не проти народиться чоловіком)) В дитинстві взагалі ходила і говорила, "я хлопчик". Мені тому в 3 роки вуха прокололи - мама говорила, дивись, у тебе сережки які, ти - дівчинка)) Можливо, ім'я наклало відбиток - в моєму характері дивно поєднуються типово жіночі й типово чоловічі риси ..
А так я взагалі рада, що живу, хоч жінкою, хоч чоловіком. У всьому є свої плюси.
Тут тільки два варіанти: або витрачати життя на образи або ж зрозуміти, що на даний момент ти в цьому втіленні і взяти від життя максимум того, що вона може дати тобі ... ображатися колись ... я думаю у чоловіків свої комплекси і складності : "нам не дається більше труднощів, ніж ми можемо винести ..." так здається сказано, але чому б не дати нам не тільки труднощі, а й красу життя? - Вони є, потрібно тільки їх побачити ...
Залишити відповідь