Як стати екстравертом, якщо ти интраверт?

А чи потрібно себе ламати? У будь-якому випадку, змінити свою вроджену сутність не вдасться, а значить-це доведеться не бути екстравертом, а носити маску екстраверта, а носіння маски, завжди стомлює, напружує і призводить, врешті-решт, до внутрішнього конфлікту. До чого все це? Я, ось теж интраверт, і мене це, анітрохи не пригнічує. Раз я така, значить так тому і бути. На моєму житті, роботі, це, в загальному то, не відбивається. Нестачі в спілкуванні, я не відчуваю, швидше навпаки. Від надлишку спілкування втомлююся. Так до чого себе насилувати і намагатися кардинально змінити свою сутність? Не бачу сенсу.

Ну, в принципі-то можна, але доведеться дуже сильно ламати себе або ж надіти маску екстраверта, виходячи на люди, а вдома бути самим собою.

Я теж інтроверт, але ні краплі про це не шкодую. Навіть не хочу бути екстравертом. Це так втомлює.

З ким треба ми, інтроверти, і так відкриті по максимуму, а витрачати сили і енергію на інших, зовсім не потрібних нам людей, ми просто не вважаємо за потрібне.

Тому треба залишатися самим собою в будь-якій ситуації і тоді іншим буде подобатися саме особистість, а не маска.

Так, напевно, ні як. Проти природи не попреш. Я по натурі-виражений екстраверт і навіть не уявляю себе в ролі інтроверта.