Як зрозуміти, що таке «смиренність»? Це велика праця або від Бога?

Смирення - це дар Божий, смирення походить від самопізнання, зростаючи, сповіщає, що воно є породженням ведення, а ведення, всвою чергу, що воно результат перенесених спокус, яке зазнав подвижник, якого навчають різними способами: за словеса уст (Пс.16.4) Господа нашого, тобто заради виконання Його всесвятий волі. Є також ознаки глибокого сміренія- коли ми прощаємо досади нам і образив нас перш, ніж той просить вибачення. Святі отці кажуть: Добрим справою є тільки таке, яке відбувається з християнською любов'ю, тобто зі смиренням, - в іншому випадку вона втрачає свою користь і перетворюється іноді навіть на зло. Смирення полягає в тому, коли людина бачить себе гіршим всіх-- не тільки людей, а й бессловестних тварин, і навіть самих духів злоби (бісів). Про ступінь близькості до Бога святі отці кажуть: Висота духовна вимірюється глибиною смирення (ніж смиренно людина- тим ближче до Бога). Пам'ять смертна дуже сприяє набуттю смирення. Важка праця, злидні, терпіння нещасть і хвороб, образ, сором себе у ВСЬОМУ і мовчання народжують смиренність, смиренність же просить прощення всіх гріхів. Перше смирення полягає в тому, щоб почитати брата розумніше себе і по всьому ліпший, і одним словом як сказали святі отці, вважати себе нижчим від усіх. Друге ж смирення полягає в тому, щоб приписувати Богові свої подвиги, - це є досконале смирення святих .. Душа, коли упокорюється приносить плід і, чим більше приносить плоду, тим більше упокорюється. Властивості сміренія- бачити свої гріхи, а в інших добрі якості. На це питання святі отці не дали єдиного ТОЧНОГО визначення, але суть його полягає в щирому визнання себе з усіх найостанніших і самим грішним, в забутті своїх добрих справ і в пізнанні своїх гріхів, своєї немочі і безсилля.