Небажання вчитися на чужих помилках ознака дурості. Адже навіщо робити такі ж помилки які видно по інших людях, що ні до чого доброго не привели. Навіщо таке робити. Але є ситуації, коли ти через відсутність досвіду аналізувати чужі помилки не знаєш що хтось вже був на цих граблях і по-цьому робити чогось там не варто, це є ознака молодості. по-цьому в молодості багато помилок.
І не тільки ознака молодості.
Взагалі є 3 типи людей: одні вчаться на своїх помилках, другі вчаться на чужих помилках, а треті взагалі не вчаться ні на яких помилках.
Взагалі вчитися на чужих помилках - як на мене це добре, але це важко. Мені наприклад важко вчитися навіть на своїх помилках, я дуже часто повторюю свої ж помилки. А що там говорити про чужі? Про них навіть думати не коли ...
А ось мій чоловік-він вміє вчиться на чужих помилках, ще й вчить всіх як треба жити, а сам повторює дуже багато своїх помилок.
Це ознака зайвої впевненості у власних силах і приниженні оточуючих ("Вася дурний, ну а я-то в таку ситуацію не потраплю), невміння набувати досвіду.
Так, це часто властиво в юності. Згодом люди зазвичай починають більш адекватно оцінювати і себе, і оточуючих, розуміють важливість досвіду, в тому числі чужого, і в тому числі негативного.
Добавить комментарий