Якщо це дуже мучить і не хочеться тримати в собі, краще обговорити з близьким і дорогим Вам людиною (по собі знаю, що буває і такий стан), відкритися і зізнатися в тому, що Вас турбує. Чудово, якщо Вас зрозуміють. Ну і ще можна обговорити це з тими, по відношенню до кого Ви ці помилки допустили (якщо ці люди захочуть Вас слухати).
З близькими обговорювати свої помилки добре, але загрожує.
Не хочуть обговорювати їх тому, що не тепер, так через час якраз близькі і можуть скористатися моментом одкровення.
Синдром попутника - це якраз те саме. Людина без остраху говорить з тим, хто завтра поїде далеко з твого життя і відвезе сповідь, забуде.
Давно мені бабуся казала, що найкраща подружка - подушка. Жінка не надійна жилетка, не потрібно в неї ні бідкатися, ні хвалитися. Я схильна вірити бабусі.
Але якщо треба поговорити з неупередженим розумною людиною (крім себе), то це повинен бути або фахівець-психолог, або духовний наставник.
Швидше за все, це краще робити з самим собою. Адже зізнатися комусь у своїх помилках часом буває дуже важко навіть найближчій людині. Тому, спочатку треба самому розібратися, чітко зрозуміти в чому ви не праві і що не так зробили, а ось запитати поради як краще вчинити можна запитати у родичів, друзів або тих кому довіряєте.
Добавить комментарий