Ой, це був кошмар - страху натерпілися. Була справа давно, ще за молодості. Модно тоді було викликати дух якогось Євгена. І ось ми з чоловіком зважилися теж. Пам'ятаю, завернули ложки в серветки, поставили між ними свічку (нас так навчили). Повністю світло вимикати було якось моторошно, тому вирішили залишити горіти настільну лампу. Загалом, стали вимовляти слова і тут полум'я свічки так засмиканий, як від пориву сильного вітру - а вікна наглухо закриті, двері в кімнату теж. Я чоловікові - пошепки: "Це ти дмеш?", Він обома руками рот закрив, а полум'я смикається! І в цей момент настільна лампа гасне. Ми так розгубилися, що швидко попрощалися з духом, сказавши: "Вибач, що потривожили, йди, будь ласка". Лампа настільна через секунду запалилася і полум'я свічки сіпатися перестало! Через кілька хвилин вирішили лягати спати. Полягали. А навпроти ліжка, біля підніжжя, у нас стілець стояв. І ось лежу я і прям відчуваю (навіть бачу, якщо хочете), що сидить на ньому мужик в сірому довгому плащі й крислатому чорної капелюсі і дивиться з-під лоба на нас. Я мовчу, природно, щоб чоловік не подумав, що в мене дах поїхав. І тут раптом чоловік мені сам заявляє: "Слухай, у мене таке відчуття, що на стільці сидить людина в сірому плащі і чорній капелюсі і з-під лоба дивиться". Я, блін, дар мови втратила, від того, що ми побачили одне і теж! З ума-то, так би мовити, хором не сходять. З тих пір більше ніколи ніяких духів не викликали ...
Добавить комментарий