Ну, не знаю ... Ми - люди не розбещені, п'ємо, що наливають. Але раз Галина просить - пішов пробувати. Віскі Early Times напохваті не було, довелося обійтися Лафроег'ом.
Ми його, взагалі, краще. Ми - це я Чарлі. Ну, який принц Уельський. Колу він, правда, спершу не хотів.
-- Американська, - каже, - отрута.
І налив собі содової.
Я кажу: - Треба, Чарлі, треба. Галина просить.
-- Гаразд, - він говорить. - Раз Галина ... Наливай.
-- Так це ж зовсім інша справа, - каже.
А то ж. Галина поганого не порадить.
Загалом, що я вам скажу. Зовсім непогано. Чистий Лафроег - у нього смак трохи терпкий. І закушувати небажано, а то аромат пропадає.
Втім, раніше це мені навіть подобалося. Але з часом стало хотітися, щоб у роті ще щось було. І ось тут кола - саме те. Тепер завжди буду з колою.
А той рецепт, що за посиланням, я обов'язково спробую. Але не зараз. П-бо б-пляшка скінчилася. І Чарлі кудись злиняв. А одному - ну як одному? Що я, алкоголік, чи що?
А круглі очі у бармена - НЕ оббщай уваги. Хай окуляри надіне.
Добавить комментарий