Ви знаєте, прийнятний. Як ніде в іншому місці.
мат у "дорослої" книзі, яку дуже рідкісний дитина буде читати, просто тому що йому нецікаво і незрозуміло, якщо він, мат, не самоціль - найчастіше виправданий. Він передає справжні емоції і надає реалістичності. Коли герою, дорослому чоловікові, солдату, наприклад, дуже-дуже, нестерпно боляче - написати, що він вигукнув: "Боже мій, як же мені боляче!" - Значить, збрехати. Так не буває.
Так само допускаю мат, який доречний, у дорослих фільмах.
Чи не терплю мат на телебаченні, навіть запікані, на радіо і в піснях, коли це можуть чути діти.
Нещодавно бачив фільм, в якому між Піканья майже не було слів! Навіщо? Навіщо таке взагалі показувати в денний час?
Так, якщо мат вжито до місця (в т. Ч. Не було можливості обійтися без мату для передачі потрібного ефекту) і його наявність компенсується якістю твору. В класиці, наприклад, буває, що використовуються непристойні вирази, які не тільки не псують, а й дозволяють якнайкраще зрозуміти суть твору або того чи іншого героя. Ну і те, що в 18 столітті було звичайним, частоупотребімим словом, сьогодні може трактуватися як мат - про це не забуваємо.
Як приклад - чому б не використовувати мат при описі бою або відповіді радянського солдата на питання в гестапо. "Сволота! Всіх не перевешаете!" - Це мат в нашому розумінні, але до місця він вжито, чи можна було обійтися без нього в даному випадку? Думаю, що більш, ніж до місця.
Твори так званих "письменників", Які використовують мат, не можна назвати художньою літературою. це чтиво. Використовують нецензурщину ті автори, які не володіють майстерністю слова, не можуть підібрати виразні засоби і замінюють їх матом - це простіше. Або ж спеціально вживають мат для підняття свого сумнівного рейтингу.
Не розумію цього виразу - мат до місця. До якого місця? Невже "справжні емоції" можна висловити тільки нецензурщиною?
На щастя, не всі пишуть в наш час автори вдаються до подібних збочень.
Слівце-інше, якщо в тему так для сміху або для посилення враження - чому б і ні, в обморок не впаду. Але іноді це настільки пішло і надлишково, що вже нудно робиться. Ось останні книги Д. Рубіної, - ну чудова ж письменниця, але скочується в якусь вульгарність вже. Красиве, образне, зриме опис якихось красот, і раптом бац, - цей особливий, бабський якийсь мат, не до місця і не до часу. Заважає сприймати загальну картину.
Для мене є неприйнятним категорично, бруду вистачає і в житті і хочеться читати літературу, написану чистим літературною мовою.
Тому деякі сучасні твори я просто не можу прийняти - саме через мату. Хоча їх і хвалять.
Ну мат мату взагалі то ворожнеча. Буває що людина так загне що не тільки читати - повторити язик не повернеться. І звичайно якщо можна матюк замінити схожим але літературним - то краще це зробити. Але іноді буває так що замінити просто нічим і тоді просто немає іншого виходу. Смішно читати наприклад: "Тихон промахнувся і замість цвяха з усієї сили вдарив молотком по своїм пальцях, сказавши при цьому:"ой, як боляче")))) Хто повірить?
Так прийнятний, так як твори з матом ближчі до життя, адже в житті мат ми чуємо досить часто. Взагалі звичайно про що твір, якщо наприклад про життя у в'язниці, то без мату, це і не в'язниця зовсім, якщо про благородній дворянському суспільстві, то там мат неприйнятний, хоча я не впевнений, що і там всі були білі і пухнасті, але адже мат не обов'язково писати словами, можна поставити три крапки і залишити додумувати читачеві.
Жодного разу не зустрічала мату в художній літературі. Ви напевно занадто інтіллегентний людина, якщо прийняли літературне слово за мат. Так вже вийшло що дані слова в наш час вважаються образливими. Не буду їх тут називати, а то модератори за мат візьмуть 🙂 :-).
Добавить комментарий