У перекладі з грецької апофегму (апоффегма, апофтегма) дослівно означає "говорити навпростець". Це невеликий оповіданнячко-судження, дотепний і повчальний. Наприклад, апофегму є цікаві історії Плутарха. Витоки цього літературного жанру - в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Апофегму, по суті, є праматір'ю літературного анекдоту і сентенції.
Сентенція дуже схожа на апофегму. Вона так само, як і апофегму, дотепна і повчальна, тільки за розміром менше. наприклад: "Під час гніву не до? Лжно ні говорити, ні діяти". Ця сентенція належить Піфагору.
Сентенцію можна назвати окремим випадком апофегму, коли мова йде про короткому повчальному вислові, про цитату з античного джерела, відірваною від контексту. Але сентенція має й інше значення. Так називали раніше в Росії вирок військового суду.
Так, ці два поняття є синонімами. Але немає в російській мові двох синонімів, які повністю тотожні, я в цьому переконана.
Тому, відшукуючи якісь відмінності між апофегму і сентенцією, можна припустити, що:
апофегму можна назвати будь-яку влучну повчальну фразу, а то і оповіданнячко, родом з античності, але в ній повинна бути якась анекдотичність, іронічне мудрування. А сентенція з самого початку не відрізнялася ніякими анекдотичними властивостями.
але слово "апофегму" використовується не так часто. Напевно, це більш вузьке поняття зараз.
У іменника ж "сентенція" може часто звучати якийсь переносний підтекст, - коли сентенціями називають зовсім і не сентенції. наприклад: "Ну вистачить ж уже цих сентенцій!" (Тобто повчань). А слово "апофегму" в такому контексті використовується значно рідше.
"говорити сентенціями" - Це вираз набуло великого поширення. Тому і саме поняття сентенції стало більш повсякденним. Його суть легко "підточується" під контекст.
Добавить комментарий