Як повірити слово «дезертир»?

Слово Дезертир виявляється іменником чоловічого роду і другої відміни і тому виділимо в його складі обов'язкове нульове закінчення: Дезертира-дезертирів.

Наголос в ньому падає на останній склад: дезертирів.

Коренем слова виявляється морфема ДЕЗЕРТІР-: дезертирували-Дезертирство.

Звернемо увагу, що в цьому корені є відразу дві ненаголошених голосних Е, а саме слово можна помилково написати як дІзІртір.

Слово це з'явилося в російській мові через французький і тому перевірити ненаголошені голосні у нас не вийде, а саме слово слід запам'ятати. Етимологія цього слова показує нам латинську приставку ДЕ, але в російській мові вона не виділяється як окрема морфема.

У слові дезертирів ми бачимо, що потрібно перевірити дві ненаголошених голосних Е. Розглянемо походження слова (одну з версій):

Як видно, ці голосні були в першоджерелі, орфографія збереглася. У сучасній російській мові в запозиченому слові неможливо перевірити ненаголошені голосні, так як немає перевірочних слів. Написання ми запам'ятовуємо:

дезертирів.