Як зробити фонетичний (звуко-буквений) розбір слова «кавун»?

Для аналізу звуко-літерного лексема КАВУН особливої ​​складності не представляє, тому подібного типу слова дітям пропонують розбирати навіть на перших стадіях знайомства з фонетикою, коли у них вже з'явилося уявлення і про звуки як одиницях мови усної, і про буквах як про графічних значках, ці звуки позначають на письмі, коли вони вміють відрізнити звуки голосні (голосові) і приголосні (з шумом і голосом або лише з шумом), знайомі з їх найпростішої класифікації.

Крім того, учні вже повинні бути знайомі з такими фонетичними процесами, що відбуваються зі звуками приголосними, як оглушення і озвонченіе. Перше відбувається там, де звук позначений літерами, що можуть виражати звуки як глухі, так і дзвінкі, причому неодмінно парні, але для яких звуки дзвінкі є рідними, наприклад, Б, В, З і ін., Друге - зі звуками, теж позначеними літерами , здатними передавати на письмі такі ж пари, але для яких рідні - звуки глухі, наприклад, П, Ф, С та ін.

У лексеме розглядуваної є буква З. Рідні для неї звуки - [З] і [З '], але в деяких позиціях, а саме: перед приголосними глухими або ж на кінці словникових одиниць, вона позначає парні для рідних звуки - [З] і [З '], наприклад:

• казка [ска? ска];
• лаз [лас];
• бязь [б'ас '].

Ось і на кінці лексеми КАВУН буква ця служить для позначення глухого [З], бо відбувається оглушення, або, як ще кажуть, асиміляція по глухості.

Приступаючи до аналізу, відзначаємо: лексема гарбу? З складається з пари складів, ударним з яких є склад другої (Ставимо наголос). далі записуємо транскрипцію - Віяння останніх років, бо раніше транскрибувати аналізоване слово не було потрібно, та й зараз це можуть не робити діти, які навчаються за книгами, де в зразках для розбору транскрипція не дається.

Транскрипція ж така: [Гарбу? С] (Знову ж таки не забуваємо про наголос).

Наступний етап передбачає запис стовпчиками букв і звуків, ними позначаються (букви від звуків при цьому відокремлюємо тире: а - [а]), Потім письмово характеризуємо кожен звук, теж відокремлюючи ці характеристики від записів букв і звуків за допомогою тире: а - [а] - голосний, ударний (Пам'ятаємо: характеризуємо звук, лексема ця роду чоловічого, тому і характеризують прикметники ми повинні ставити в форму цього роду).

Зауважу: різні підручники рекомендують різну послідовність звуковий характеристики:

• в одних пропонується спочатку охарактеризувати голосні, а потім взятися за характеристику приголосних;
• в інших - давати характеристику в порядку проходження звуків.

Я звикла використовувати другий шлях, але зараз для зручності піду шляхом першим.

• звуків голосних в даній лексеме два: [а], [у?] - Ненаголошений, ударний (в порядку проходження), позначені вони літерами А, У.
• Звуків приголосних - три: [р], [б], [з]. Перші - дзвінкі (позначені літерами Р, Б), Останній - глухий (позначений буквою З), Все три - тверді.

закінчуючи аналіз, підраховуємо, скільки всього букв і звуків у слові міститься: їх тут по 5.

Тепер з приводу парності і вказівки сонорних, шиплячих і ін. звуків: ні програмами шкільними, ні підручниками таку вказівку в аналізі фонетичному НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО. Це вчителі, проявляючи ініціативу, часто згубну для дітей, яким фонетика дається в цілому важко, змушують давати ще і такі пояснення.

ось на табличці з Інтернету (а такі таблиці в великому форматі друкуються за вказівкою Міносвіти, школи їх набувають як наочне приладдя) показано, як саме повинен робитися аналіз фонетичний.

Зверніть увагу: ні транскрибування (воно, до речі, передбачається тільки навчальним комплексом під редакцією Бабайцевой), ні парності, ні сонорні, хоча сонорні [й '] в слові розглядуваної присутній. На мою думку, ускладнювати розбір фонетичний допустимо лише для відмінників, майбутніх учасників олімпіад, але ні в якому разі не для всього класу, адже ускладнення призводить до того, що добра половина учнів навіть напередодні виходу зі стін школи не спроможна виконати самий елементарний аналіз фонетичний.

Це, так би мовити, одна сторона медалі. Інша теж нехороша. І пов'язана вона з тим, що навряд чи хоча б 10% з тих педагогів, що змушують учнів вказувати парність приголосних, розуміють: вже якщо бути послідовними, то робити це слід двічі. Підстави такі:

• парність вказується за двома параметрами: 1) звонкости / глухість; 2) твердості / м'якості;
• є дзвінкий, пару глуху має, але по другому параметру опиняється поза пари - [ж] (у всякому разі, так вчить школа, ігноруючи наявність звуку [ж '] в кількох запозичених і декількох власне російських словах). Звук ж [ш], навпаки, глухий парний, але по другому параметру теж залишається поза пари;
• є глухі, дзвінкою пари не мають, але вони ж по параметру другого парні - [х], [х '];
• нарешті, є дзвінкі, пари глухий не мають, але по другому параметру теж парні. Це все сонорні, крім [й ']:

Виходить, що, не розуміючи елементарного, учитель вводить в оману школярів, які в результаті виконують розбори некоректно.

Так що розбір фонетичний лексеми КАВУН може виглядати неоднаково - в залежності від професійної компетенції та вимог конкретного вчителя, привожу тільки вірні версії:

У варіанті № 3 (я його не записала) можна поставити кому після характеристики [р] і додати слово сонорного, якщо вже вчителю неодмінно хочеться, щоб його учні робили і таке уточнення, хоча це теж непослідовно: всі звуки, до сонорним не відносяться, називається шумно, але жодному вчителеві ще в голову не прийшло вимагати такого доповнення, наприклад, в даному слові до звуків [б] і [с].