На самому дні соціальної прірви знаходяться ті, хто не користується повагою оточуючих, ловлять на собі зневажливі погляди оточуючих просто прогулюючись, ті кого ніхто просто не вважає нормальною людиною, ті хто не думають про інших, ті хто не знають про доброту за спасибі. Простіше кажучи чиновники.
Позначу в моєму розумінні нижню і верхню межі соціального статусу, а по суті справи соціальної поведінки.
До речі кажучи ці межі полярні і багато в чому зумовлюють один одного.
Людина не повинна порушувати закон і морально-етичні норми і в першу чергу не повинен зраджувати своїх близьких і друзів, свої переконання і ідеї, повинен бути вірний слову і не повинен з корисливих мотивів брехати і прикидатися. Шляхетна брехня, брехня в ім'я порятунку одного та й просто людини допускається.
Нормою поведінки людини повинна бути Чесність, Доброта, Благородство, витриманість і звичайно Співчуття.
Це ті, хто скоює злочини, для кого вкрасти, викрасти, відібрати у старого, хворого, слабкого, малого не варто нічого і він не бачить в цьому нічого особливого. Це той чи та, яка, схопивши сумочку з продуктами у впала на слизькому тротуарі пенсіонерки, тікає геть. Людина, у якого немає жалю й жалості, та людина, яка заздрить і бажає зла ближньому тільки за те, що у того краще робота, більше грошей, дорожче машина.
Добавить комментарий