Ну, не завжди і не всіх. Від настрою правителя залежало все ж. Коли вбивали - значить засмутив зело міцно царя-батюшку ... У оного царька з ранку і так пронос трапився, а тут ще й вести погані принесли ... Як не страчувати бешкетник? А якщо серйозно - вбивали швидше тих, хто приносив звістку про розгром і втечу надісланій із завданням армії. Формальна причина - покарання за боягузтво. Бо послати гінцем могли лише солдата (офіцера) цієї розгромленої вже армії. Військові статути і кодекси бували досить немилосердними в цих обставинах. Або воля правителя, якщо статутів не було. Напевно, це все ж стереотип. Погані вісті - вони різні бували.
А хто сказав, що їх зараз не вбивають?
Може, просто ми не знаємо?
Гінців з поганими речами призначали тих, кого не шкода було.
Прикмета була, убий гінця, погані новини обіцяє, і позбудешся передбачення.
А якщо зараз дипломати, посли, приносять погані звістки, де вони пропадають?
Добавить комментарий