України не було - значить і війни не було.
Воєнізоване населення, швидке і вільне козацтво не обтяжене державними узами воювало з усіма.
А якщо придивитися здійснювало набіги на всіх навколо. На одному полі битви, воювали на боці і з ліва і справа як найманці.
І самі не гребували здійснювати походи "за сіряк". Час був такий.
В гуляй поле заробити благополуччя працею було не реально.
Якщо не Турки - так Ляхи ограбют. Держави то не було - захистити нікому.
Зате набіги грабіжницькі - реальний шлях до доброти на якийсь час.
А якщо воювали за ідею - то не за Україну, воювали за вольницю без законів. За анархію.
Довоювалися до того, що населення 300.000 не набирає. А вже шабель і пари тисячь було зібрати.
Іржавіли шаблі на полях - побиті. Ось і приповзли до Москалям за захистом.
Цілувати царський чобіт не гребували. Нужда змушувала забути незалежну гординю.
Гріх це - гординя.
Добавить комментарий